Розділ «41»

Сірники наче гасилися не об воду, а об серце Борислави... Їй страшно пекло в грудях. А на останньому сірнику Стійка втратила свідомість...

Ксеня вилетіла з кабінету, як куля, викликала «швидку»... Забігла на кафедру, крикнула:

— Бориславі Болеславівні зле!.. — Але всі на те лише єхидно посміхнулись. Не люди, а перевчені сухарі!..

— Нині не перше квітня, дівчино! — пожартував хтось — Зроби їй чаю...

— З отрутою... — наспіла порада.

Секретарка забігла в кабінет декана, пересвідчилась, що Стійка, хоча й з перебоями, але дихає, не без задоволення поплескала любу начальницю по щоках, набрала повен рот води, виплеснула на неї і помчала на вулицю зустрічати лікарів...

«Швидка» з'явилася — не забарилася... Ксеня, піднімаючись сходами, торохтіла повільному, із задишкою, і спокійному, як удав, лікареві, що пані Борислава ні з того ні з сього, при неймовірно гарному настрої втратила памороки...

— Розберемося, — мовив чоловік, милуючись ногами секретарки, наче був не лікар, а якийсь слідчий з особливо важливих справ.

Проте розбиратися не було з ким, бо Борислава Болеславівна — зникла...

— Знаєте, що за такі жарти буває?.. — напустивши на себе суворість, милувався розгубленістю дівчини лікар.

Ксеня розплакалась.

— Чесне слово, вона тут була!

— Ще скажіть, що її привид украв.

— Не знаю...

Сердобольний ескулап обняв заплакану Ксеню і почав утішати, гладив по шиї, по плечах, аж очі завертав.

— Гаразд. Добре, що отямилась ваша Борис...

— Борислава Болеславівна...

— Так і запишемо. А ви, коли що, — лікар вручив Ксені візитку, — дзвоніть...

— Дякую. Ліпше не треба. Вже подзвонила на свою голову... — Дівчина спромоглася на кволу усмішку і швиденько відправила «швидку» геть... Бо кожна секунда перебування її тут — це зайві кпини на адресу секретарки... «От Змія! Отак підставити!..» — Ксеня зачинилася від запитань у приймальні і сиділа там, як миша, ще довго після закінчення робочого дня...

А Борислава Болеславівна, розплющивши очі і зачувши, як Ксеня кричить у трубку «Алло, “швидка”!..», відчула, що їй раптово полегшало. Бо ще їй перед завтрашнім днем бракувало опинитися в лікарні!.. Ні, краще вже втекти звідси, аніж мізкувати потім, як втекти з лікарні... Не виключено, що їй понатикають голок з баночками і підключать до якихось дротиків... А тоді мізкуй, як хочеш!..