Розділ «28»

І раптом у піджаку Безрукого, якого він недбало кинув на крісло, затряслася і запікала кишеня. Німота на мить окупувала кухню. Потім Лев підстрибнув, як м'ячик, і полетів до кишені.

— Що там? — запитала Марі.

— Нагадування. Завтра у змії Стійкої день народження.

— Чому ти не сказав, що знайшов телефон? — дорікнула дружина. — Я мчу додому, бо не знаю, що тут діється, а він...

— Бо я його не знаходив, — спантеличено мовив Лев.

— А де він тоді там узявся?

— Не знаю...

— Безрукий, у тебе в кишенях такий бардак, як і в голові! — зробила висновок Марі. І зразу ж уточнила: — Ні, в кишенях набагато більший...

Лев дивувався мобільному більше, ніж дитя несподіваній іграшці. Бо телефон якимось дивом через стільки днів поневірянь повернувся до нього повністю зарядженим. І ще Безрукий не пригадував, щоб ставив нагадування про день народження його улюбленої Борислави Болеславівни. Містика чи випадковість?.. З'ясувати вирішив завтра. На сьогодні досить відкриттів. Спати!..

Знайдений у піджаку мобільний спантеличив Лева і трохи зіпсував настрій Марі. Зате Борис додому не йшов, а плив. Як той човен з відомої пісні, що під плескіт весла хитається серед води і зове любу дівчину прийти, щоб позабути «деннеє зло»... Вундеркінд насолоджувався наївним відкриттям у дивовижному світі ілюзій... Хто-хто, а тямущий юнак умів цінувати «летючу мить життя»...