Розділ «22»

— Кажи. Послухаю...

— Спочатку вибач за все... За тодішню підступну зраду... Я виконувала свою роботу. Коли підписувала контракт — не знала, кого маю... опрацювати...

— Знищити, — уточнив Ярема.

— Нехай буде так: знищити... Якби знала, що... — Зоряна зам'ялася, — що тебе покохаю по-справжньому, не приставала б на цю пропозицію... Але тоді я б тебе не зустріла і не пережила великого щастя... Так що не знаю, що правильно...

— Ти з ним спала?.. — раптом запитав Ярема.

— З ким? З учителем? — скривилася диво-жінка. Але зваби не втратила. Навіть гримаси їй пасували. — Ні! Це була гра. Мені було гидко. Я хотіла, щоб ти мене чимшвидше зненавидів і забув.

— Так і сталося.

— Мені шкода...

— Тоді чому ти... об'явилася?..

— Пояснюю, ділова пропозиція. Розкажу все по порядку. Мене звільнили з ресторану «Мрія». Власник сказав, що знайшов нового директора. Без пояснень. Потім у мене з банківського рахунку зникли всі гроші. Згодом застала порожню квартиру — обікрали до нитки. Машина згоріла... Хто за цим усім стоїть, можу лише здогадуватися. Міліція продовжує розслідування. Безрезультатно... На роботу мене ніхто не брав. Усі сахалися мене, наче чумної... Може, і через твоє прокляття...

— Я тебе не проклинав, — заперечив Ярема.

— Урешті я влаштувалася офіціанткою в кафе. Брудному і гидкому... Передучора мене зустріла одна пані. Вона запропонувала багато чого... Взамін на... — Зоряна спіймала погляд Лавника. — Тільки дослухай мене до кінця. Гаразд?.. — Ярема був незворушний. — Взамін на те, що в мене підселиться привид...

— Що? — Лавник вискочив із-за столу і розлив на себе чай. Забігав по кухні. — Ти нормальна, як ти думаєш? — вирячився на Зоряну.

— Цілком.

— Іти погодилась?

— Так.

— Божевілля!

— Мені можна йти? — Зоряна нахмурила брови.

— Ні. Я обіцяв дослухати, — Лавник злякався, що вона зараз піде, але хотів це приховати. Однак Зоряна помітила. І продовжила вже впевненіше.

— Але я погодилась лише тоді, коли дізналась, із ким мені доведеться працювати. Тобто в кого має підселитися інший привид... — Диво-жінка замовкла. Пауза по-змовницьки затягнулася.