Розділ 50

— Що? — Ескалар із Зуфаром переглянулись.

— Човен по правому борту, — продовжував лисий. — Там достатня кількість води і харчів. Чим швидше звідси заберетеся, тим краще для вас. Ось що наказала передати господиня, — і пірат замовк, завмерши, як велетенський колос.

Я не повірив. Невже сьогодні я буду в Шанталії?!

Астра! Раптом згадав я! А як же Астра?!

— А де твій капітан? — спитав я лисого.

Пірат мовчав.

— Де Астра?! — крикнув я. — Нікуди не піду, доки не попрощаюся з нею!

Ескалар завбачливо смикнув за рукав і прошепотів:

— Айхо, за бортом чекає човен, ми можемо забратися звідси.

Зуфар насуплено мовчав, тільки уважно спостерігав.

— Коли сонце порівняється із зеленим змієм на парусі, — почав пірат, ігноруючи мої слова, — вас знову відправлять в трюм і на Ракійському ринку продадуть в рабство.

Останні слова пірата справили враження. Я чомусь не сумнівався, що саме так і буде. Перспектива повернутися в трюм і потрапити в рабство не тішила. А сонце ось-ось мало порівнятись з мальованим змієм на золотистих вітрилах піратського корабля. Ескалар нервово клацав пальцями, Зуфар напружився. А я востаннє обвів піратів поглядом, шукаючи в натовпі знайоме дівоче обличчя.

— Подякуєш володарці морів! — крикнув я і впевнено рушив до борту, за яким чекав човен.

Ескалар з полегшенням зітхнув. Зуфар озирався, як звір, якого довго тримали у клітці, а тепер з невідомих причин випускають. А я вирішив ні в якому разі не обертатись. Не мав права, але чомусь тоді страшенно злився на Астру, хоча повинен безмежно дякувати. Але піратка не прийшла попрощатись, і це тоді зачіпало найбільше.

Не гаючи часу, ми взялися за весла. Я всівся спиною до піратського корабля, все ще виражаючи дурнуватий протест. Перші краплини поту виступили на чолі. Чим далі віддалявся від Астри, тим більше хотів ще раз її побачити. Не втримавшись, озирнувся. На кормі майоріла тендітна дівоча фігурка. Шовковий синій плащ, наче прощальний помах хустини, виказували Астру, володарку морів. Кинувши весла, я зіскочив з місця і замахав обома руками, піднімаючись на пальчики, побоюючись, що не помітять. Фігурка різко розвернулася і зникла.