Розділ 50

— Я так і не добрався до Шанталії. Шлях, який почав у Вернакії все ще триває…

— Корабель Ракун-Саро згинув у чорних водах ріки, — перебила Астра. — Я думала, ти загинув.

Астра різко розвернулася і увіп’ялася чорними очиськами.

— Не варто було тебе відпускати… Коли поїхав, я зрозуміла, наскільки одинока і насправді нікому не потрібна. Стільки людей крутиться навколо, намагаючись догодити, вгадати будь-яке бажання, але їм я насправді байдужа. Лише страх затьмарює очі рабів. Ніхто не чує…

— Можливо, тому, що сама не чуєш нікого, окрім себе. Ти ж не розмовляєш. Ти наказуєш.

— А з ким я маю розмовляти? Зі слугами? Я — дочка Фароса?! — як ніколи зараз Астра нагадувала дівчисько, яке я врятував від двоголової хапуки.

— Ти ж розмовляла зі мною, хоча батько вважав мене рабом.

— Це зовсім інше! — насуплено мовила Астра і відвернулася, як ображена дитина, потягнувши важку косу-змію.

— Астро, допоможи мені! — ризикнув я.

Дівчина мовчала.

— Ти ж можеш допомогти? — повторив вже менш впевнено.

— Ти зараз про свою Шанталію, адже так? — запитала Астра, не повертаючись.

— Так.

Дівчина різко розвернулась. Це вже була не Астра, яку я знав. Піратка, володарка морів, розбійниця, работорговка, хто завгодно, але не Астра.

— З чого ти взяв, що я допомагатиму?

Я розчаровано замовк. Темні очі Астри потемніли ще дужче. Тепер у них нічого не відбивалося. Вони нагадували безодню мороку, порожню і небезпечну.

— Гадаєш, я зобов’язана тобі на все життя? — гострі білі зубки оскалились у подобі усмішки. — Тільки я на цьому кораблі віддаю накази! Подякуй, що витягла зі смердючого трюму. Думаю, цього достатньо! Тепер ти залишишся зі мною!

Астра прийняла войовничу позу. Як донька свого батька, гордовито закинула голову і, примруживши великі очиська, пильно заглядала у вічі.

— Гаразд! — обурено випалив я. — Тоді краще залишатися у смердючому трюмі з друзями, ніж тут із тобою!

— Що?! — і красиве обличчя Астри перекосилося від гніву. — Та як ти смієш, невдячний?! Я накажу відшмагати тебе, можливо, зрозумієш, хто тут головний!