Розділ 45

— Де?

— В кімнаті Бреагора. Головорізи Алакега застали мене там зненацька.

— І що ти робив в кімнаті Бреагора?

— Айхо, вибач, але тебе це не стосується, — коротко відповів Ескалар, та й справді, основне вибратися цілими із цього клятого палацу і знайти Зуфара.

— Кімната Бреагора ось там, — і Ескалар показав рукою у протилежний бік.

— І як ми маємо повернути твою шаблю і паличку? — перепитав я.

— Просто. Зайдемо до кімнати і візьмемо.

— Щось аж занадто просто.

— Тихо. Ми прийшли, — і Ескалар притулився до дверей. — Нічого не чую.

— Це добре чи погано?

— Це означає, що я нічого не чую.

— Так ми цілу вічність прислухатимемось, — не звертаючи уваги на німі заперечення Ескалара, я обережно відчинив двері в спальню. — Тут нікого. Ого, схоже на справжнє побоїще, — страшенний розгардіяш у кімнаті виказував, що Ескалара не так просто схопити.

— Ось вони! — радісно вигукнув маг, забувши про обережність, блаженно стиснув в руці чарівну паличку.

— Браво, браво! Не сподівався вас тут побачити найближчим часом, — прозвучав за спиною неприємний писклявий голос Куріма. — Не сподобалось у приготованих покоях? — єхидно хіхікав коротун.

— Ти поплатишся, Куріме! — запально вигукнув я.

— Обережно, Айхо, — сказав Ескалар і, як дитину, відіпхнув за спину.

Надто серйозний та зосереджений маг застиг на місці, наче загнаний дикий звір. Чого він чекає? Чому не розбереться з коротуном? Нам же потрібно поспішати. Та раптом в сухорлявій вузлуватій руці Куріма я помітив паличку, дуже схожу на Ескаларову. Оце так-так! Зовнішність і справді може бути оманливою.

Паличка Ескалара, вималювавши в повітрі неймовірні фігури, спалахнула жовтогарячим полум’ям. Курімова загорілась темно-синім.

— Тобі кінець, Ескаларе! — зловіще засміявся коротун.

Чорний рій гостроносих комах грізно завис у повітрі і залізною сіткою кинувся на мага. Швидким помахом руки Ескалар перетворив смертоносну сітку на сірий пісок, що шумно розсипався по підлозі. Із землі, наче нездоланний титан, піднявся палаючий вихор. Вогняною стіною посунув на коротуна. Але Курім безліччю палаючих стріл підірвав вогняного монстра і різким помахом жбурнув у геліоната.