Розділ 45

Але невагомість різко зникла. Вогонь загас. І я з усього маху гепнувся на підлогу. Ескалар немигаючи дивився округленими від подиву очима.

— Що відбувається?

— Не час пояснювати, — відповів я, радісно спостерігаючи, як до ями спускається мотузка.

— Нічого собі! — вигукнув Ескалар. — Маг не я, а ти, друже!

Усміхаючись, я вже вчепився за мотузку. Не гаючи дорогоцінного часу, дістався комори. Ескалар мовчки кинувся за мною. Коли я опинився нагорі, то помітив, як у нірку швидко чкурнули руденькі очкарі. Крихітні жителі людських домівок, а особливо комор, вони харчуються людськими припасами і часто залишають господарів з діркою в мішку, де ще недавно зберігалась смачна крупа. Я затримав погляд на звірятку, яке не поспішало втікати, сміливо стояло біля нірки. Білі круглі плямки навколо очей, за які очкарі і отримали свою назву, випацькані у щось сіре. Тільки зараз я помітив, що мотузка, по якій вилізли з пастки, прив’язана до металевої ніжки ящика з попелом.

— То от кому маю дякувати за порятунок, — усміхнувся і низько вклонився маленькому звірятку. — Дякую, друже.

Руде маля пискнуло і прудко чкурнуло у нірку.

— З ким це ти розмовляєш, Айхо? — спитав Ескалар, піднявшись до комори.

— З нашим рятівником, — усміхнувся я, згадавши про дружелюбного очкаря.

— Після того, що я бачив, вже не здивуюсь нічому.

І Ескалар обтрусив від пилу і попелу красиву одежу.

— Ну, тепер добий остаточно, Айхо, відкрий ці кляті двері чудо-паличкою.

Довго просити не довелось. Обережно я примостився збоку біля замка, щоб знову не звалитися в діру, яка чорніла в підлозі комори. Декілька нехитрих рухів, яких навчив Зуфар, і замок піддався. Двері відчинилися.

— Ну ти даєш, — радісно прошепотів Ескалар.

Я добре запам’ятав дорогу, якою Курім вів мене до пастки, і ми рушили назад по закручених коридорах маєтку Бреагора.

— Айхо, потрібно повернути шаблю, та головне — чарівну паличку, без неї відчуваю себе школярем, — прошепотів Ескалар.

— А як же Зуфар?

— Повір, без шаблі і палички складно витягнути Зуфара з халепи, в яку я вас втягнув.

— Гаразд, де вони?

— В кімнаті Бреагора.