Розділ «8»

Насмішкуватий вираз зник з Арсенового лиця.

— Що ви зараз проходите на фізиці? — поцікавився він.

— Закон Ома, закон Джоуля-Ленца. — Марк зморщив носа. — Нудота!

— Не нудота, то вам викладають нудно, та не суть. — Чоловік умовк, цеглинка за цеглинкою збираючи в голові відповідь. — Знаєш, як працює атомна бомба?

Запитання було риторичним: Арсен усвідомлював, що його онук іще надто малий, щоб знатися на термоядерному синтезі чи розпаді важких атомів, а тому відразу продовжив:

— Мало хто розуміє, що існує два різновиди атомної зброї — ядерна й термоядерна. Більшість же з тих, хто розуміє, навряд чи пояснить, чим відрізняється перша від другої. Ядерні бомби вибухають за рахунок енергії, що виділяється під час розпаду важких елементів. От уяви, що в нас є атом урану, масивний і нестабільний. — Чоловік сплів пальці так, ніби утримував між долонями більярдну кулю. — Якщо в цей атом потрапляє нейтрон, він розбиває його на два легші елементи, як-от на криптон і барій. — Арсен розчепив долоні, кожну окремо стиснув у кулак і розвів у різні боки, демонструючи, як криптон і барій розлітаються після поділу. — Під час цього виділяється енергія й утворюються нові нейтрони. Ці нейтрони влучають в інші атоми урану, розщеплюють їх, утворюючи ще більше нейтронів, які розбивають іще більше атомів, і так далі. Реакція проходить блискавично, за долі секунди в крихітному об’ємі виділяється колосальна енергія, в результаті чого відбувається вибух. Ухопив ідею?

— Ага.

Марк не зводив очей з діда. До ледь захриплого від вина голосу хотілося притулитись.

— У термоядерних бомбах усе навпаки: легкі елементи, зазвичай ізотопи водню, зливаються у важчі. Ти маєш уже трохи знати про це — така сама реакція проходить у надрах Сонця, де ядра водню, страшенно розігріті й стиснуті, зливаються, формуючи гелій.

Хлопець кивнув.

— Відмінність між ядерними й термоядерними бомбами в тому, що для ядерних існує обмеження за потужністю: неможливо створити як завгодно великий заряд, бо якась частина здетонує, решту просто рознесе вибухом, — правив далі Арсен. — Для термоядерних такого обмеження немає. Тобто теоретично можливо виготовити термоядерну бомбу, якої вистачить, щоб підірвати континент. Або планету. — Чоловік помовчав, даючи онукові час осмислити почуте. — Першими з’явились ядерні бомби. Припускаю, ти розумієш чому: простіше придумати, як «підпалити» уран, ніж забезпечити умови, як у надрах Сонця, для злиття легких ядер. І загалом ти маєш право запитувати: навіщо? Для чого було їх створювати? Проте тут не все так просто. Перш ніж накидатися на вчених, ти повинен зважити обставини, що примусили їх узятися за розробку ядерної зброї: початок сорокових, Друга світова в самому розпалі, німці перемагають на всіх фронтах і працюють над розробленням власної ядерної бомби. Уяви, яким був би світ, якби нацистам вдалося приборкати атом? Зрештою німці програли, проте бомба вже була готова. Американці скинули дві, не дуже великої потужності, на Хіросіму й Нагасакі, а за кілька років першу бомбу випробував Радянський Союз.

Марк хотів озватися, проте Арсен жестом попросив зачекати, показуючи, що ще пояснюватиме.

— Насправді на тому все могло та мало би закінчитись, якби не Едвард Теллер — американський учений угорського походження. Ядерну бомбу розробили й випробували, Німеччина та Японія капітулювали, війна завершилася, проте Теллер продовжив наполягати на створенні «суперзброї» для залякування Радянського Союзу. Він був у буквальному сенсі одержимий термоядерною зброєю. Зрештою Теллер переконав американських політиків, що простих ядерних бомб їм недостатньо: термоядерну бомбу створили й успішно випробували. За десять років термоядерні заряди вже стояли на озброєнні півдесятка країн. І лише через багато десятиліть іще один американський учений, Карл Саган… ти його знаєш, у тебе є його книги… так от, Саган прорахував наслідки повномасштабного термоядерного конфлікту. Логічно, що в разі ядерної війни основними мішенями стануть міста, які після ядерних ударів буквально випаруються. Це призведе, за розрахунками Сагана, до викиду в атмосферу такої кількості диму та пилу, що Земля мінімум на кілька років порине в пітьму. Тоді вперше заговорили про ядерну зиму, а також про те, що вона робить беззмістовними розмови про ядерне стримування, ядерний паритет і превентивні ядерні удари. Тепер розумієш?

— Не зовсім.

Арсен поворушив губами.

— Поява звичайних ядерних бомб зумовлена історичною необхідністю. Я не кажу, що це добре, я кажу, що за тих обставин інакше бути не могло. Поява ж термоядерних — результат одержимості однієї людини. І їхнє існування повністю безглузде: хто б не скинув таку бомбу першим, загинуть усі. Хмари пилу накриють планету, температура впаде, і людство за лічені роки загине від голоду. Такому ми завдячуватимемо винятково Теллеру та його колегам. Зрозумів? — повторив запитання Арсен. — Якби проектувальники термоядерної бомби мислили критично, бомбу не створювали б, оскільки єдиний можливий наслідок її застосування — це зникнення цивілізації. Тому стверджувати, що наука погана, неправильно. Наука — це лише знаряддя, інструмент. Нерозумно звинувачувати інструмент в аморальності, забуваючи про руку, що його тримає.

— Розумію…

Марк і його дід одночасно позіхнули.

— Така відповідь тебе влаштовує?

— Абсолютно.