Розділ «80»

Поки Марк ловив руками чорні «сніжинки», в затопленому сходовому прольоті за його спиною ледь гойднулася вода. Неподалік місця, де хвилі набігали на півкруглу стелю, спершу з’явилася маківка, далі синюватий лоб, моторошні сріблясті очі й вищирений рот. Бузковий туман, що линув від шкіри, немовби випарював воду довкола понівеченого тіла. Обережно долаючи сходинку за сходинкою, потвора безшумно підіймалася з води. Із подертого плаття цівками стікала вода. Підозріле хлюпання насторожило хлопця лише тоді, коли істота переступила поріг і зупинилася за півкроку позад нього. Він увесь підібрався — зуби шалено зацокотіли, очі вилазили з орбіт, — проте озирнутись не насмілився.

І тоді істота, тихо посміюючись, поклала руку на Маркове плече.