TextBook — Ні. Вчора не заходила.
Марк насупився.
— Взагалі?
— Взагалі.
— Але я бачив тебе.
Соня заніміла. Риси її обличчя ніби зависли в повітрі. Вона перепитала:
— За ліфтом?
— Ага.
Дівчина замотала головою.
— Мене там не було.
Марк зрозумів, що Соня не жартує, і продовжував мовчазно супитися, намагаючись відновити у пам’яті, що саме він помітив із вершини хребта.
— Ти гониш! — вирячилася дівчина. — Кого ти там бачив? Там була я? Ти серйозно?
Хлопчак поводив у повітрі руками.
— Та ні… не знаю. Я видерся на хребет, що праворуч від будинку, дійшов до вершини. Там за ним пустеля, якісь наче випалені землі. Сам хребет майже прямовисно обривається, але, думаю, спуститися десь можна. Потім я сів відпочити й оглянувся назад, і мені здалося, нібито хтось стоїть під деревом, під дубом, і дивиться на мене. Але я не впевнений, може, просто приверзлося. Коли взяв бінокль, то вже нікого не побачив.
Соня відвела погляд, обмірковуючи почуте.
— Чувак, мене там не було.
— То мені здалося. Я без окулярів був.
Вони помовчали.
— Добре, тоді я пішла, — мовила Соня.
— Зачекай, — попросив Марк. — Ти питала у матері про Анну Ярмуш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „62“ на сторінці 2. Приємного читання.