TextBook — Віку… — озвалася Яна, та чоловік відмахнувся від неї.
Марк зиркнув на одутле батькове лице, подумав, чи не сказати «дякую, ви вже захистили», та зрештою відвів погляд і промовчав. Хлопець не сердився, тієї миті він волів, щоб йому дали спокій.
— Я не хочу про це говорити, — мовив Марк.
Вікторове обличчя побагровіло.
— Та мені начхати, що ти хочеш чи не хочеш! Я сказав — ти мусиш відповідати! І без тебе проблем вистачає!
Хлопець шикнув, неначе обпікшись.
— То я для тебе проблема?
— Вікторе! — вигукнула Яна.
Проте той не вгавав:
— Ти ще малий і повинен робити, що тобі говорять! Завтра повертаєшся до школи!
Маркові губи застигли у болісному вищирі. Він відчайдушно замотав головою.
— Я нікуди не піду, — збагнувши, що батько фізично його не чує, хлопчак оглушливо крикнув: — Ти чуєш мене?! Я не повернуся туди!
Яна скочила на ноги.
— Тихо! Все! Заспокоїлись обоє! — повернула голову до чоловіка. — Ти чув: він не повернеться до тієї школи. Це не обговорюється.
— А куди він піде?!
— Ми щось придумаємо.
— Я НЕ ПОВЕРНУСЯ ТУДИ!
На кілька секунд запала мовчанка. Віктор, вирячившись, дивився на Марка. Потому вдруге відмахнувся від дружини та спересердя ляснув своєю тендітною долонею по диванному бильці.
— Тоді я забороняю тобі виходити з дому без дозволу, — здушено прошепотів він. — Ти зрозумів мене? Відтепер я забороняю тобі куди-небудь іти. Або йдеш до школи, або сидиш під замком удома!
Марк підхопився, в очах стояли сльози.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „55“ на сторінці 2. Приємного читання.