Розділ «19»

Арсен щось нерозбірливо буркнув у відповідь.

Сіли обідати. Яна поставила тарілки на стіл й залишила Арсена та Марка самих. Через хвилину хлопець озвався.

— Можна дещо запитати?

— Уперед.

Хлопчак набрав у груди повітря, а потім завмер, утупившись у тарілку з бульйоном. Сьорбнув раз, двічі, після чого, затинаючись і не піднімаючи очей, видав:

— Атоми… вони… ну, з них же може вилітати фотон, так?

— Так, коли електрон переходить із вищої орбіти на нижчу, атом випромінює фотон.

— А фотон є в атомі до цього?

— Ні.

— Тоді де він береться?

Арсен не зводив з онука погляду.

— Це так само, як зі словами, що я їх зараз промовляю. Їх не було всередині мене до того, як вони прозвучали. Я промовляю їх, передаючи певну енергію повітрю, створюючи коливання. Всередині мене немає ніякого «словесного мішка», з якого я видобуваю слова за необхідності. Так само всередині атома немає «фотонного мішка». Фотон виникає з енергії, яку скидає електрон, коли перескакує з вищого енергетичного рівня на нижчий.

— А…

Дід помовчав трохи.

— Ти ж не це хотів запитати.

Марк видихнув, спідлоба зиркнув на діда, проте за мить знову сховав погляд.

— Я ніколи не був у кіно…

Вираз Арсенового обличчя не змінився, тільки очі спалахнули тим характерним блиском, який завжди супроводжує посмішку.

— Хочеш сходити?

— Ні, — вихопилось у хлопця. І тут-таки: — Тобто так, хочу. Завтра… Хочу, щоб ти розказав, як там усе відбувається.