Розділ «14»

— Що в тебе за плита, нічого приготувати на ній не можна?!

Якби я ще не знала, що в Соні кулінарних здібностей на нуль цілих нуль десятих бала, то, звичайно, подумала б, що плита справді віджила своє. А так… Я побігла на кухню. Дим валував від сковорідки, під якою горів дуже сильний вогонь. На сковорідці лежало щось чорне й жахливо смерділо.

— Що це? — запитала я, вимикаючи вогонь.

— Гарячі бутерброди з салом. Хіба не бачиш?

Бачу?! Бачу й чую згоріле лайно, що навіть близько не нагадує продукту харчування. Зате як мама зрадіє! Напевне, сало майже все вже витратилося. Що ж, лаяти Соню, за те, що вона наблизилася до плити, не можна. Позитивні починання не слід рубати з плеча. Спокій, тільки спокій, як казав Карлсон у схожих ситуаціях.

— Ну, й чого це тобі схотілося кулінарити? Ти ж завжди казала, що в тебе будуть куховарка й домогосподарка. А вдома, відповідно, мама готує?

— Усяке в житті може трапитися. Треба ж колись починати. Може, коханого колись потішу.

— А в тебе вже з'явився коханий?

— Поки що не знаю. Коханий, чи просто здається… Але чоловік з'явився, — Соня опустила очі.

— То чого ж ти мовчиш? Розповідай. Який метраж квартири, яка машина, рахунок у банку?

— Знущаєшся. Щастя не в грошах, а…

— У їх кількості — так ти завжди говорила, — доповнила я.

— І зовсім не так. Може, я зовсім по-іншому на життя глянула. Щастя у взаємній любові. А в мене її, може, ніколи й не було, — подруга заплакала. — Леро, ну, де справедливість? Ось я двічі виходила заміж. Були гроші й шуби, а як гляну вранці на сонного чоловіка, то не хочеться вже ні шмоток, ні автомобіля, ні домогосподарки… Ні. Буду зустрічати чоловіка з роботи, навчуся готувати, народжу йому трьох дітей… Це і є щастя…

Начебто Соня підозрювала, що я перегрілася на сонці? Здається, вона перегрілася на кухні й надихалася гаром, ось і городить усяку маячню. Точніше, це далеко не маячня, але чути таке від людини, яка постійно переконувала мене в протилежному! Це вже занадто… Добре, краще будемо виправляти її недогляд.

— То що це за страва така новомодна? — спробувала я змінити тему.

— Це твоя сусідка Аллочка сьогодні забігала, почастувала мене гарячими бутербродами. Поки рецептом не поділилася, я ніяк не могла зрозуміти, з чого вони зроблені. Ось і вирішила спробувати. Думала, ти голодна прийдеш, а я тобі бутербродики…

— То в чому проблема? Зараз зробимо. Що в нас тут? — я взяла аркуш із рецептом.

За п’ятнадцять хвилин ми вже сиділи за столом і наминали підсмажені шматки батона з начинкою. Але трапеза протривала недовго, тому що Соня, глянувши на годинник, почала збиратися.

— Ти куди? — не втрималась я від запитання.

— По магазинах пройдуся…