Розділ «13.2. Баланс комерційного банку як основний звіт про його діяльність»

Нині сфери дії ринку цінних паперів значно розширюються. Цьому сприяє політика приватизації, акціонування, що проводиться державою. Сама держава вимушена вдаватися до випуску своїх цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань) і поширення їх і на РЦБ для покриття бюджетного дефіциту і для інших цілей. На наш погляд, це не дасть банкам можливості охопити увесь біржовий обіг цінних паперів. Біржова діяльність банку і діяльність різних спеціалізованих організацій фондового ринку буде оптимально поєднуватися.

Агентські операції (інші). У банківській сфері - це дії агента, яким виступає банк як посередник-комісіонер, пов'язані з наданням агентських (посередницьких) послуг: з купівлі-продажу товарів, цінних паперів, валюти, нерухомості, виконання інших доручень клієнта відповідно до договору. При цьому клієнт (принципал) доручає банку здійснювати певний круг дій від його імені за його дорученням і в його інтересах. За це банк отримує комісійну винагороду у вигляді тарифної ставки або відсотка від суми операції на підставі спеціально складеної агентської угоди, в якій визначаються умови виконання агентських (посередницьких) операцій.

На практиці посередницька діяльність банків оформляється двома видами цивільно-правових договорів:

1) угодою-дорученням;

2) угодою-комісії.

За своєю суттю ці угоди є угодами на надання послуг (продаж послуг) банками, тобто на проведення операцій цивільно-правового характеру з надання послуг, надання права на користування товарами або їх розповсюдження, в т.ч. нематеріальними активами, а також іншими об'єктами власності за компенсації і на операції по безоплатному наданню послуг.

За угодою-дорученням одна сторона (повірник) зобов'язується виконати від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії - підписання документів, складання договорів. Виконуючи юридичні дії, той, на кого звернена довіра, виконує і економічні дії: шукає контрагентів, наводить довідки, оцінює майно тощо. Довіритель тому повинен забезпечити цю особу засобами, необхідними для виконання доручення, а також відшкодувати йому фактичні витрати, що виникли при виконанні доручення.

За угодою комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язалася за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду виконати один або декілька договорів від свого імені і за рахунок комітента. Договір може бути платним і безоплатним. Договір комісії платний, причому ознака платності тут настільки характерна, що право на винагороду виникає у комітента незалежно від того, чи було воно спеціально передбачено договором.

Види посередницьких послуг різноманітні, але основні з них наступні:

1) посередництво в отриманні кредиту. Воно відбувається тоді, коли банк сам з різних причин не може задовольнити кредитну заявку клієнта. В цьому випадку обслуговуючий банк може виступити посередником в пошуку клієнтові банку-кредитора або отримати міжбанківський кредит і позичити клієнтові. Якщо ж клієнтові потрібний великий кредит, то банк може вдатися до консорціумного кредиту;

2) посередництво в операціях з майном, особливо з цінними паперами. Тут при первинному розміщенні цінних паперів банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента виконувати обов'язки підписки або реалізації їх іншим способом. При цьому банк може як брати, так і не брати на себе зобов'язання повного розміщення цінних паперів: виникає різна фінансова відповідальність банку за кінцевий результат операції;

3) брокерська діяльність банків, тобто посередництво в здійсненні цивільно-правових договорів по цінних паперах, які передбачають їх оплату проти постачання новому власникові на підставі договорів доручення або комісії за рахунок своїх клієнтів;

4) посередництво в проведенні валютних операцій зводиться до: а) купівлі-продажу валюти або платіжних документів у валюті; б) конверсії однієї з іноземних валют в іншу; в) переказ за дорученням громадян іноземної валюти за рубіж і виплата отриманих переказів з-за кордону; г) інкасування іноземної валюти і платіжних документів в ній;

5) операцій страхування, то усе більш поширюються в економіці. Це: а) страхування ризиків непогашення кредитів;

6) страхування ризику відповідальності за неповернення кредиту;

в) страхування ризику неплатежів і деякі інші види страхової діяльності.