Розділ «13.2. Баланс комерційного банку як основний звіт про його діяльність»

1) вимога здійснення банківської діяльності взагалі не менше одного року;

2) публікація річної звітності (балансу) і звіту про прибутки і збитки, підтверджені аудиторською фірмою;

З Дотримання банківського законодавства і нормативних актів НБУ, в т.ч. директивних нормативів; наявність резервного фонду в розмірі не менше 10% від фактично сплаченого статутного фонду; наявність резервів щодо можливих втрат по позиках (балансовий рахунок) відповідно до вимог НБУ.

До банків, що здійснюють прийом коштів від населення, пред'являються суворі вимоги з боку НБУ. Стягнення на вклади громадян можуть накладатися тільки на підставі вироку або рішення суду. Цим банкам свого часу було запропоновано прийняти заходи до нарощування власних засобів (капіталу) з тим, щоб їх величина повністю покривала зобов'язання банку по вкладах населення.

Розвиток депозитної бази надзвичайно важливий для банків. За рахунок збільшення загального об'єму вкладів і розширення кола вкладників (як фізичних, так і юридичних осіб) банк покращує організацію депозитних операцій і систему стимулювання залучення вкладів. Це досягається шляхом розширення депозитних рахунків юридичних і фізичних осіб до запитання, що дозволяє повніше задовольнити потреби клієнтів, поліпшити їх обслуговування, підвищити зацікавленість в розміщенні засобів на рахунках банку за рахунок збільшення асортименту банківських послуг.

Звернемо увагу на ще одну обставину. У пасивах НБУ (регулювальник грошового обігу) значиться емісія грошових знаків і кредитних ресурсів. Банківським законодавством передбачено виняткове право НБУ на емісію готівки. Але задамося питанням: чи досить цього для управління грошовою масою? Адже по-перше, велика частина грошового обігу здійснюється в безготівковій формі, про це говорилося раніше; по-друге, хоча комерційні банки готівкові гроші обігу самі не емітують, вони до певної міри здійснюють емісійну діяльність шляхом надання платіжних засобів; по-третє, "обготівкування" безготівкових грошей (як і зворотний процес) має місце в економіці України і чинить суттєвий вплив на структуру грошового обігу.

Емісія платіжних засобів у готівці і безготівковій формі при дворівневій банківській системі (якою і є банківська система України) не може належати тільки НБУ. Винятковість емісійного права НБУ є помилковою, і її не слід поширювати тільки на головний банк, тим паче, що це не відповідає практиці функціонування кредитної системи в умовах ринкової економіки. В умовах децентралізації позикового фонду, яка склалася при переході до ринкової економіки, не існує і єдиної, замкнутої емісійної системи. Навпаки, розчленованість позикового фонду між безліччю різних кредитних установ загострює проблему регулювання емісійної діяльності безготівкових платіжних засобів.

Обмеження впливу комерційних банків на емісійну діяльність з боку НБУ сталося при переході до розрахунків через кореспондентські рахунки, відкриті в РКЦ НБУ (розрахунково-касовому центрі). При розрахунках між банками через коррахунки у кожної кредитної установи об'єм кредитних вкладень суворо обмежений розмірами наявних у нього кредитних ресурсів.

При списанні сум з розрахункового рахунку у зв'язку з перерахуванням коштів платника постачальникові - клієнтові іншого банку фактично відбувається зменшення розміру коштів, наявних не лише на розрахункових рахунках клієнтів цієї установи комерційного банку, але і на кореспондентському рахунку самого банку. Для продовження нормального процесу кредитування цей комерційний банк повинен або узяти кредит у інших кредитних установ, або додатково залучити депозити, мобілізувати засоби обслуговуваної клієнтури з боргів їх опонентів (дебіторів), рахунки яких знаходяться в інших банках.

При дворівневій банківській системі НБУ здійснює політик)' обов'язкового резервування частини створених комерційними банками кредитних ресурсів. Це робиться для того, щоб верхній рівень (НБУ), міг управляти усім грошовим і кредитним обігом, але не адміністративними заходами, а через економічні нормативи. В той же час, маючи у своєму розпорядженні частину децентралізованих кредитних ресурсів, комерційні банки повинні здійснювати кредитну політику у рамках реального руху вартості. В той же час слід визнати, що емісія при децентралізації позикового фонду може бути джерелом кредитних ресурсів комерційного банку.

Нарешті, до пасивів комерційних банків слід віднести також ряд спеціальних фондів, створених для страхування від ризиків (обов'язкового страхування грошових вкладів (депозитів) і рахунків населення тощо).

Інші джерела формування пасивів. Розглянемо ще одне питання про пасиви комерційного банку. Досі розглядалися, в основному, депозитні джерела залучення ресурсів. Але у банку с можливість залучити в якості пасивів і недепозитні джерела. До них входять:

1) міжбанківські кредити;

2) операції з цінними паперами з т.з. зворотним викупом;

3) переоблік векселів в банку;

4) випуск комерційних паперів:

5) отримання позик у зарубіжних кредиторів тощо. Розглянемо деякі з них.

Міжбанківський ринок кредитних ресурсів означає вільний продаж і купівлю коштів, що знаходяться на коррахунках в РКЦ НБУ. НБУ надає т.з. централізовані кредити в процесі рефінансування. Міжбанківський ринок є складовою частиною (сегментом) кредитного ринку в цілому. Але він в той же час є одним їх найбільш ліквідних і містких. Це неоднорідний ринок (І-2-х місячні кредити; 3-х місячні; а також дуже короткострокові позики, включаючи т.з. "нічні" кредити).

Розвиток міжбанківського кредиту спирається на відповідну інфраструктуру. До теперішнього часу - це т.з. "кредитні майданчики", де укладаються міжбанківські угоди: кредитні аукціони, для чого потрібна розробка порядку їх проведення. На міжбанківському аукціоні продаються не лише централізовані кредити, але і звичайні, для яких не передбачений максимальний рівень маржі, не оговорюється і порядок цільового використання кредитів, тобто вони можуть бути перепродані кому завгодно і по якій завгодно ставці.

Ще одним джерелом формування "інших" пасивів є випуск комерційним банком облігацій. Готується проспект, в якому вказуються умови позики, її термін, рівень відсотка. Банк, як і інше акціонерне товариство, не може їх випускати більше 25% статутного фонду і тільки після повної оплати раніше випущених акцій. Облігації також можуть мати різні форми. Випускаючи їх, банк обирає зручну для себе форму їх погашення (частка, одноразово) складається графік погашення позики і це істотно не впливає на власну платоспроможність. Якщо курс облігації вищий за номінал, то для банку тираж вигідніший, а якщо нижче номіналу, — то банку вигідніше скупити облігації на біржі. Право купувати облігації на біржі є важливою передумовою формування їх ринкового курсу.