Розділ «ТЕМА 11. КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ: МЕЖІ, ПРИНЦИПИ І ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ»

Тут слід зазначити ще одну обставину. Межа кредиту визначається об'ємом кредитних ресурсів створених в суспільстві. На практиці це має означати, що активні операції банків треба ув'язувати з їх депозитними операціями. Але таке положення часто не дотримувалося, принаймні до 1990 року, коли перейшли до "ресурсного" типу організації кредитного процесу. До цього ж як джерело кредитування використовувалися знову створені ресурси, тобто емітовані кошти. 1 в цьому випадку проявляються т.з. антиципацій ні властивості кредиту, що полягають в його здатності випереджати в часі створення накопичень в товарній і грошовій формах. Ці властивості реалізуються в процесі емісії платіжних коштів, що носить в сучасних грошових системах в основному кредитний характер. У зв'язку з цим конкретні параметри емісійних кредитів мають встановлюватися виходячи з вимог економічних, закон і в грошового обігу. Головне, щоб емісійні кредити не використовувалися на покриття фінансових збитків підприємств і організацій, що є результатом неефективності їх господарської діяльності, на фінансування бюджетного дефіциту тощо. Кредит може виступати джерелом покриття дійсно тимчасової потреби господарюючих суб'єктів в позикових коштах, викликаної нормальним процесом виробництва і обігу товарів. Тому, як нам уявляється, виділяти у складі функцій кредиту емісійну (антиципаційну) окремо не слід. Емісійні кредити видаються під майбутні витрати, під ще не вироблену продукцію і прямо впливають на сукупну грошову масу. Їх об'єм не може бузи довільним. Параметри емісійних кредитів мають встановлюватися виходячи з вимог економічних законів грошового обігу.

Кредит сам створює самостійні грошові потоки, які є складовою частиною єдиного грошового обігу і постійно взаємодіє з іншими складовими — фіскально-бюджетним і грошовим оборотом, які будучи узятими разом обслуговують процес суспільного відтворення.

Але кредитні потоки займають особливе місце в грошовому обігу. Завдяки емісійній функції банківської системи через кредитні потоки в оборот "вливаються" додаткові потоки грошей, необхідні для розширення інших потоків.

11.2. Принципи кредитування

Принципи кредитування - основні, вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу.

Ці положення обумовлені цілями і завданнями, які стоять перед банками і іншими кредитними установами у використанні об'єктивних закономірностей розвитку кредитних відносин. Кредитний процес без виконання принципів кредитування неможливий.

В той же час слід розрізняти принципи і правила кредитування. Правила витікають з принципів і відбивають окремі положення і сторони, механізми реалізації того або іншого принципу. Вони втілюють практичну діяльність по використанню принципів. І принципи і правила є системою, тому реалізуються і конкретизуються в кредитній діяльності, яка також носить системний характер.

Слід виділити три основні рівні системності принципів кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності господарювання, комплексності і розвитку);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій економічний зміст (зворотність, забезпеченість, терміновість, платність, цільовий характер);

3) часткові, одиничні принципи кредитування або правила кредитування, які витікають з окремого принципу і можуть по-різному проявлятися в конкретних умовах.

Усі рівні кредитування між собою тісно взаємозв'язані і переплітаються між собою; їх не можна розривати і відособлювати відділяючи один від одного.

Так, принцип відповідності змісту кредиту ринковим відносинам відбиває умови конкуренції, суперництва, боротьби кредитних установ за клієнта. Він також означає комерціалізацію кредиту, бажання кредитора отримати максимальний прибуток а також самостійність і автономність власних його дій.

Принцип раціональності і ефективності кредитування характеризує економічність використання позик як з боку інтересів банку, так і з боку інтересів клієнта. Він заснований на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення прибутків. Раціональність кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, упевненості банку або кредитної установи в готовності повернути позику в обумовлений час.

Принцип комплексності припускає побудову кредитного механізму на основі обліку усього комплексу умов, що впливають на реалізацію кредитних операцій. Головними з цих умов є економічні умови.

Принцип розвитку кредитування відбиває постійний рух і динаміку кредитного процесу і кредитного механізму. Зміна економічних відносин веде до зміни кредитних. Разом з ними змінюється організація кредитування. Принцип розвитку вимагає гнучкості методів кредитування, оперативної перебудови, зміни порядку кредитування, форм і методів роботи з клієнтами, зміни способів контролю за рухом кредитних ресурсів.

Особливі принципи кредитування займають центральне місце, саме вони відображають економічну сутність кредиту. Розглянемо їх.

Принцип зворотності означає, що кредит мас бути повернений позикодавцеві. Позичальник може надавати відстрочення від повернення позики, знімати відсотки за ні послуги, але не можна кредитувати без повернення вартості, що позичається. Принцип зворотності є початковим, вихідним в кредитній системі, бо без цього втрачається його сутність.

Принцип забезпеченості означає, що у кредитора є права для захисту своїх інтересів і недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Мета цього принципу полягає в зменшенні ризику від проведення кредитних операцій. Майнові стосунки кредитора повністю захищаються у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань. Кредит не видається просто так. Завжди присутнє реальне його забезпечення - застава, поручительство, гарантія, страхове свідоцтво тощо. Кредит, не забезпечений реальними цінностями, видається як виняток позичальникам, що мають давні ділові зв'язки з кредитором, а головне високу платоспроможність.

Принцип терміновості пов'язаний з визначенням кредитором терміну повернення позики. Фіксується цей термін в кредитному договорі, де вказується також раніше обумовлений термін повернення. У разі порушення терміну кредитор до позичальника фінансові вимоги. Термін кредиту — це період користування позикою позичальником. Він починається з моменту отримання позики (зарахування на розрахунковий рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) і закінчується терміном кінцевого погашення позики.