Ми вже говорили про "обмін" забрудненнями між державами – сіркою, оксидами азоту та іншими багатомільйонними забруднювачами, які несуть вітри. Після всіх потужних вивержень вулканів заходи стають красивими через викинуті до верхньої атмосфери частинки. Газові струмені вулканів пробивають тропосферу й уходять до верхніх прошарків атмосфери. Наші рукотворні вулкани не можуть виробити потужний вибух до верхньої атмосфери, але все ж таки забруднюють ті прошарки атмосфери, в яких дують сильні вітри, і поширюють викиди по всій Земній кулі. Проте є ще один механізм переносу забруднювачів, який має відношення до нелетких забруднювачів і називається "глобальною дистиляцією".
Уже дуже давно було зроблено дивне відкриття – виявилось, що в тканинах пінгвінів в Антарктиді знайдено сліди ДДТ. Це було, звичайно, зовсім незрозуміло. Набагато пізніше в тканинах північних народів знайшли ПХБ і діоксини. Було очевидно, що пінгвіни і північні народи страждали не через свою провину – поруч із ними не було жодних промислових об'єктів. Усе пояснила "глобальна дистиляція" . Як відомо, термін дистиляція, тобто перегонка, походить від латинського слова, що означає 'крапля'. Вчені вважають, що так само діє планетарний насос. Десь залишили без догляду ДДТ або розлили ПХБ, їхні пари піднімаються до атмосфери, потрапляючи до холодної зони, вони конденсуються, утворюючи мікрокраплю, яка опускається на землю, на воду, на лід. Далі потрапляючи до води (початок ланцюга харчування), забруднювач розпочинає свою звичну подорож: рослина – риба – людина або хижаки (тюлені, пінгвіни, орли і т. ін.). Врешті-решт людина отримує своє.
Дивно, що тільки нещодавно були оприлюднені дані про те, що альпійські озера забруднені ДДТ, який вже 15 років заборонений в Європі. У льодовикових озерах концентрація ДДТ була в 1000 разів більшою, ніж у розташованих нижче озерах поза зоною льодовика [14]. Розуміючи механізм "глобальної дистиляції", дуже просто пояснити цей результат. Оскільки ДДТ – тільки один із дванадцяти стійких органічних забруднювачів, то, поза сумнівом, скоро вони (а також ртуть) будуть знайдені у високогірних районах.
Ми не можемо сховатися від глобального смогу, забруднення всієї планети – це вже реальний факт, і якщо ми відчуваємо хоча б мінімальну відповідальність за наших дітей, онуків і правнуків, за здоров'я всіх людей і якщо ми хочемо зберегти нашу зелену планету чистою, то проблему треба вирішувати вже зараз. Людина може все – і знищити життя на Землі, і відновити Природу. Питання в тому, який шлях вона обере.
ГЛОСАРІЙ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Візьмемось за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці!" (Б. Окуджава)“ на сторінці 2. Приємного читання.
