Розділ «32»

— Його брат Джефрі не залишив по собі ані цента, — відповіла пані Клоу. — Правду кажучи, він у родині був таким собі злидарем. Зате тільки й знав, що сміятися. Тринькав усі заробітки, дружив з кожним стрічним і вмер на порожню кишеню. Що він узяв від життя з усіма своїми веселощами та сміхом?

— Може, і небагато, — притакнула Майра. — Але подумайте, скільки він дав життю. Він завжди ділився — турботою, приязню, усмішками, навіть грішми. Він був багатий друзями, а Александр одвіку не мав жодного приятеля.

— Джефові друзі не поховали його, — утяла пані Мілгрейв. — Це зробив Александр, і поставив йому дуже добрий надгробок, за цілих сто доларів.

— Та коли Джеф попросив у нього позику в сотню доларів на операцію, що могла б урятувати йому життя, хіба ж Александр не відмовив? — заперечила Сілія Різ.

— Ну-ну, ми стали геть безжальні, — примирливо озвалася пані Карр. — Зрештою, світ — не клумба зі стокротками й незабудками, і кожен має свої вади.

— Нині женяться Дороті Кларк та Лем Андерсон, — мовила пані Міллісон, воліючи дібрати веселішу тему для розмови. — А ще ж і року не минуло, як він обіцяв застрелитися, коли не здобуде Джейн Еліот.

— Юнаки незрідка дивне кажуть, — відповіла пані Чабб. — А Дороті й Лем нікому не розповідали — зо три тижні тому стало відомо, що вони заручені. Минулого тижня я розмовляла з його матір’ю, то вона й словом не прохопилася, що весілля вже так невдовзі. Жінка, здатна бути таким сфінксом, не викликає в мене дружніх почуттів.

— Мене дивує, що Дороті Кларк віддається за нього, — сказала Агата Дрю. — Навесні я гадала, що вона вийде за Френка Клоу.

— Я чула, буцім Дороті запевняла, що із Френка партія краща, та їй нестерпна була сама думка про те, щоби вранці бачити, як із-під ковдри витикається цей ніс.

Пані Бакстер нервово сіпнулася й не засміялася разом із усіма.

— Негоже розмовляти про ці речі в товаристві такої юної дівчини як Едіт, — мовила Сілія, глузливо зиркнувши на швачок.

— Ада Кларк уже заручена? — поцікавилася Емма Поллок.

— Ні, — відказала пані Міллісон. — Лише сподівається. Та вона змусить його освідчитися. Дівчата в їхній родині вміють собі женихів добирати. Її сестра Поліна вийшла за найбагатшого фермера в околиці.

— Поліна — вродливе дівча, та голова в неї дурницями забита, — мовила пані Мілгрейв. — Інколи я собі думаю, що вона вже й не порозумніє.

— Порозумніє, — запевнила Майра Мюррей. — Коли в неї знайдуться діти, вона набереться мудрості в них, як то було з вами й зі мною.

— Де будуть мешкати Лем і Дороті? — спитала пані Мід.

— Лем купив ферму у Верхньому Глені. Старий дім Кері… ви знаєте — той, де Роджерова жінка вбила свого чоловіка.

— Убила чоловіка!

— О, я не кажу, що він не заслужив на це… проте всі були певні, що вона зайшла надто далеко. Так — городня отрута в чай… чи то в суп. Усі це знали, та змовчали. Котушку, будь ласка, Сіліє.

— Невже ви хочете сказати, пані Міллісон, що її не судили… і не покарали? — охнула пані Кемпбелл.