Розділ «19»

Заробити гроші в Глені було непросто, та Джем рішучо взявся до справи. У школі він робив фуркальця зі старих котушок і продавав їх хлопцям за два центи кожне. Три коштовні молочні зуби він продав за три центи. Щосуботи він продавав Берті-Шекспірові Дрю свій кусень яблучної шарлотки й щодня складав зароблені гроші в маленьку латунну скарбничку, яку Нен подарувала йому на Різдво — прегарну блискучу свинку зі щілиною на спині. Коли покласти туди п’ятдесят центів, свинка чемно відкриється, якщо покрутити її за хвостик, і віддасть ваш статок.

Насамкінець, щоб заробити останні вісім центів до повної суми, Джем продав Макові Різу свою низку порожніх пташиних яєць. То була найкраща низка в усьому Глені й розлучатися з нею не хотілося. Та мамин день народження наближався, а грошей недоставало. Щойно Мак дав йому вісім центів, Джем укинув їх у скарбничку й пожадливо її оглянув.

— Покрути її за хвостик — а ну ж, чи вона відкриється, — мовив Мак, не ймучи віри, що це буде навсправжки. Проте Джем відмовився: він не відкриє скарбнички, аж доки рушить по намисто.

Наступного дня Товариство підтримки місіонерських служінь проводило в Інглсайді свої горезвісні збори. Саме тоді, коли пані Тейлор проказувала молитву — а пані Тейлор, подейкували, дуже пишалася своїми молитвами, — у вітальню вдерся нестямний від розпачу хлопчик.

— Мамо, моя свинка зникла… моя латунна свинка зникла!

Енн похапцем вивела його з кімнати, проте пані Тейлор відтоді вважала, що її молитва була зіпсована, а позаяк вона хотіла справити добре враження на дружину приїжджого пастора, минуло багато років, перш ніж вона пробачила Джемові й знову захотіла лікуватися в його батька. Коли після зборів дами пішли, мешканці Інглсайду обшукали ввесь будинок, але марно. Джем, засмучений утратою й висварений за свою поведінку, міг пригадати лиш, де й коли бачив скарбничку востаннє. Мак Різ по телефону відповів, що він востаннє бачив свинку на Джемовому столі.

— Ви ж не думаєте, Сьюзен, що Мак Різ..?

— Ні, пані Блайт, дорогенька, це не він. Різи мають свої вади… та хай які вони ласі до грошей, заробляють їх принаймні чесно. Але де ж поділася та свинка?

— Може, її щури з’їли? — сказала Ді.

Джем лише пирхнув, проте ці слова його стривожили. Звісно, щури не можуть з’їсти латунну свинку з п’ятдесятьма мідними центами в ній. Але чи справді не можуть?

— Ні, синку, твоя скарбничка знайдеться, — запевнила мама.

Свинка все ще не знайшлася, коли наступного дня Джем вирушив до школи. Звістка про його втрату дісталася туди раніше, ніж він сам, тож йому довелося вислухати чимало невтішних припущень. Проте на перерві, загадково всміхаючись, до нього підступила Сіссі Флегг. Сіссі подобався Джем, але вона йому не подобалася, попри те — чи саме через те, — що мала густі золотаві кучері й велетенські карі очі. Навіть восьмиліток може відчувати труднощі у спілкуванні з представницями протилежної статі.

— Я можу тобі сказати, у кого твоя скарбничка.

— У кого?

— Ти мусиш обрати мене, коли ми гратимемо в «любить-не любить», і я скажу тобі.

То була гірка пігулка, та Джем проковтнув її. Усе, що завгодно — аби лише знайти скарбничку! Упродовж гри він сидів, розчервонілий і лютий, поряд із переможно всміхненою Сіссі і, щойно продзвенів дзвінок, зажадав свою винагороду.

— Еліс Палмер каже, що Віллі Дрю сказав їй, що Боб Рассел сказав йому, що Фред Еліот знає, де твоя свинка. Піди й запитай Фреда.

— Брехуха! — вигукнув Джем, метнувши на неї розгніваний погляд. — Брехуха!

Сіссі зухвало розсміялася. Їй було байдуже, а Джем Блайт мусив-таки посидіти разом із нею.