Розділ «7»

Енн із Інглсайду

— Там він матиме товариство… йому не буде самотньо… наша четвірка… а ще в нас гостюють мої небіж і небога з Монреаля. Вони всі чудово поладнають.

Висока, весела й пухка пані Паркер широко всміхнулася Волтеру… що відповів на усмішку доволі стримано. Він не був певен того, чи подобається йому пані Паркер, попри її усмішки й добродушність. Вона була надто всюдисуща й галаслива. Утім, її чоловік, лікар Паркер, йому подобався. Що ж до «нашої четвірки» й небоги та небожа з Монреаля — Волтер ніколи жодного з них не бачив. Лобридж, де жили Паркери, був розташований за шість миль від Глена, і Волтер ніколи туди не їздив, хоч лікар Паркер із дружиною й лікар Блайт із дружиною часто обмінювалися візитами. Лікар Паркер і тато були добрими друзями, проте Волтер вряди-годи відчував, що мама цілком могла дати собі раду й без пані Паркер. Навіть у свої шість років Волтер, як то чітко розуміла Енн, бачив те, чого не помічали інші діти.

Волтер не був певен і того, чи хотів би поїхати в Лобридж. Іноді він любив бувати в гостях. Скажімо, поїздка в Ейвонлі — як було весело й цікаво! А ночувати в Кеннета Форда в старому Домі Мрії було ще цікавіше, хоча це й не випадало називати справжньою гостиною, бо інглсайдські дітлахи вважали Дім Мрії своїм другим домом. Але поїхати в Лобридж на цілих два тижні до чужих людей — то було геть інше. Утім, рішення здавалося остаточним, і з якоїсь незбагненної причини Волтер відчував, що тата з мамою воно тішить. Невже вони хочуть позбутися всіх своїх дітей? — подумки непокоївся він. Джема не було — позавчора його відвезли до Ейвонлі, — а ще він чув, як Сьюзен загадково натякала на те, що «коли настане час, двійнята поїдуть до пані Еліот». Який час настане? Тітонька Мері-Марія ходила понуріша, ніж зазвичай, і якось прохопилася, мовляв, «їй лише хочеться, щоб усе закінчилося добре». Що мало закінчитися? Волтер цього не знав, проте в звичному трибі інглсайдського життя йому вчувалося щось дуже дивне.

— Я привезу його завтра, — мовив Гілберт.

— Діти чекатимуть його приїзду, — відповіла пані Паркер.

— Це дуже ласкаво з вашого боку, — сказала Енн.

— Усе на краще, певна річ, — загадково підсумувала на кухні Сьюзен, звертаючись до Миршавка.

— Пані Паркер милостиво погодилася звільнити нас від тягаря в особі Волтера, Енні, — мовила тітонька Мері-Марія, коли гості поїхали. — Вона сказала, що він їй навіть подобається. У людей такі дивні смаки. Отже, тепер я бодай зо два тижні зможу заходити до ванної кімнати, не боячись наступити на дохлу рибу.

— На дохлу рибу! Тітонько, ви ж не маєте на увазі…

— Я сказала саме те, що маю на увазі, Енні. Я завжди кажу те, що думаю. На дохлу рибу! Ти колись наступала босою ногою на дохлу рибу?

— Hi-і… але як..?

— Волтер учора зловив форель і випустив її у ванну, щоб вона не заснула, пані Блайт, дорогенька, — безтурботно пояснила Сьюзен. — Якби вона там і сиділа, усе було б добре, але вона якось вискочила вночі на підлогу й здохла до ранку. Ну, та звісно, якщо дехто воліє нипати по домі босим…

— Я взяла собі за правило ніколи ні з ким не сваритися, — гордо мовила тітонька Мері-Марія, підводячись і виходячи геть із кімнати.

— Я маю непохитний намір не дати їй роздратувати мене, — відказала Сьюзен.

— Ох, Сьюзен, мене вона таки дещо дратує… хоч я не зважатиму на це, коли все вже буде позаду. І це ж, мабуть, справді гидко — наступити босою ногою на дохлу рибу.

— Хіба не краще наступати на дохлу рибу, ніж на живу, мамо? Дохла риба не сіпатиметься, — мовила Ді і, оскільки завжди слід казати правду, мусимо визнати, що господиня Інглсайду та її служниця захихотіли.

Отже, рішення ухвалили остаточно, хоча надвечір у розмові з Гілбертом Енн і висловила сумнів у тім, чи буде Волтеру добре в Лобриджі.

— Він дуже вразливий і має таку багату уяву, — невпевнено проказала вона.

— Аж надто багату, — відповів Гілберт, виснажений після того, як, за словами Сьюзен, «народив удень трьох малят». — Енн, цей хлопець боїться сам піднятися сходами в темряві. Йому не завадить кілька днів провести з дітьми Паркерів. Він повернеться додому зовсім інакший.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енн із Інглсайду» автора Люсі-Мод Монтгомері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи