TextBook Дала мені всі свої протибольові препарати.
— Ручку, папір.
— Гаррі, твої руки…
— Ручку, папір!
Вона дала ручку й папір.
Я спробував писати, але нічого не вийшло. Мої руки, як зауважила Акінлеє, були в не дуже корисному стані.
— Гаразд, тоді друкарську машинку.
— Гаррі!
— Акінлеє, — твердо сказав я, — менше, ніж за тиждень, я помру, і те, що я досі маю подобу свідомості, є хімічним дивом. Знайди мені друкарську машинку.
Вона знайшла мені друкарську машинку й для того, щоб я мав здоровий глузд, вколола мені всі хімікати, які ми згадали, об'єднавши свої медичні знання.
— Дякую, — сказав я. — А тепер, будь ласкава, залиш мені таку дозу морфію, щоб нею можна було слона завалити, й залиш мене самого, дякую.
— Гаррі…
— Дякую, — повторив я. — Побачимося в наступному житті.
Коли вона вийшла, я сів перед машинкою й ретельно обдумав свої слова.
Трохи згодом, коли сонце вже зникло за обрієм, я написав:
Я пишу це для тебе.
Мій вороже.
Мій друже.
Ти вже знаєш, уже мусиш знати.
Ти програв.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста» автора Клер Норт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 82“ на сторінці 2. Приємного читання.