TextBook — Я залишусь. Я забронював номер у готелі неподалік…
— Замовкни, Гаррі, мені не потрібне твоє співчуття. Це просто помирання!
— То навіщо ти мене викликала?
Вона заговорила швидко та без виразу — ці слова були приготовані заздалегідь.
— Я хочу забути.
— Забути? Що забути?
— Усе забути. Геть усе.
— Я не…
— Гаррі, не придурюйся. Ти іноді робиш це для того, щоб співбесідник розслабився, але на мою думку це зневажливо. Ти чудово зрозумів, що я маю на увазі. Ти стільки сил докладаєш до того, щоб стати своїм… як на мене, це нав'язливо. Навіщо ти це робиш?
— Ти покликала мене сюди, щоб спитати про це?
— Ні, — відповіла вона й трохи посунулася в ліжку. — Але якщо ти вже прийшов, то дозволь сказати тобі, що твоя сміховинна переконаність у тому, що якщо тебе вважатимуть гарною людиною, то й тобі буде гарно, є дурною та наївною. Чорти забирай, Гаррі, ну що з тобою трапилося, від чого ти став таким… безколірним?
— Я можу піти…
— Залишся. Ти мені потрібний.
— Чому саме я?
— Тому що ти такий обов'язковий, — зітхнула вона. — Тому що ти такий безколірний. Зараз мені це потрібно. Мені треба забути.
Я нахилився вперед, склавши руки будиночком.
— Ти хочеш, щоб хтось відмовив тебе від цього?
— У жодному разі.
— Тим не менш, я відчуваю певний обов'язок спробувати це.
— Заради Бога, невже ти думаєш, що можеш сказати мені щось таке, чого я вже сама собі не сказала?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста» автора Клер Норт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 57“ на сторінці 2. Приємного читання.