Розділ 12

— Ні, дякую. Мені не можна без особливої необхідності зближуватися з ворогом.

— Але ж ви щойно сказали, що я не ворог.

— Ви ідеологічно зіпсований, — виправив він, — але нешкідливий.

Після цих слів, не перестаючи енергійно кланятись, він підвівся, щоб піти.

— Пане Шен! — покликав я його.

Він зупинився в дверях, і на його обличчі з'явилося напруження людини, яка щиро сподівається, що її не обтяжать додатковою роботою.

— Я не можу померти, — ввічливо пояснив я. — Я народжуюся, живу, помираю, а потім знову живу, але тим самим життям. Чи не володіє ваш уряд якою-небудь інформацією щодо цього, яка могла б мені допомогти?

Він усміхнувся, на лиці в нього було полегшення.

— Ні, шановний пане. Дякую за ваше співробітництво, — трохи подумавши, він додав: — Щасти вам з вашою проблемою!

Він пішов.

Він був першим шпигуном, з яким я познайомився, а Франклін Фірсон був другим. З цих двох пан Шен мені більше сподобався.