Розділ «§ 51. Релігія в сучасному світі»

Як ви знаєте з курсу історії, у 1054 р. християнство розкололося на два самостійних напрями: західне (католицьке) і східне (православне). У сучасному світі є католицькі церкви, що визнають главою Папу Римського, резиденція якого у Ватикані, протестантські і 15 самостійних православних церков.

Християнство виявилося краще пристосованим до суспільних змін, ніж інші релігії. Християнські богослови навчилися уживатися з наукою, беручи на озброєння окремі наукові теорії. Так, захищаючи релігійне вчення про створення світу, вони посилаються на теорію Всесвіту, що розширюється. Церква активно використовує засоби масової інформації для поширення релігійних поглядів.

У 70-х рр. XX ст. у США з'явилася так звана громадянська релігія, що з'єднала в собі ідеї християнства з думкою про боговибраність США і призначення цієї країни до морального керівництва світом.

На початку 80-х рр. XX ст. колишній католицький священик X. Минарек створив нову релігію, яку він назвав скорелігією. Головною моральною цінністю в ній проголошена "солідарність із усіма проживаючими на Землі". Таких прикладів можна навести багато.

іслам найпізніша за часом виникнення світова релігія. На Землі нараховується близько 1200 млн. її прихильників . Найбільше поширення іслам одержану Північній Африці, Південно-Західній і Південній Азії.

"Іслам" у перекладі українською мовою означає "покірність". Людина, за Кораном, істота слабка, схильна до гріха, вона не в змозі нічого домогтися в житті самостійно. їй залишається надіятися на милосердя і допомогу Аллаха. Якщо людина буде вірити в Бога, виконувати розпорядження мусульманської релігії, то заслужить вічне життя в раю. Вимагаючи від віруючих покірності Аллаху, іслам зобов'язує до такої ж покірності і земній владі.

Світогляд ісламу відрізняється винятковою цілісністю. Величезна роль Бога у всіх справах світу і крайня регламентація всіх сторін життя мусульманина призводить до того, що в контексті цієї релігії максимально переборюється суперечливість людського буття. Ця риса в XX ст . залучила до ісламу багатьох людей, у тому числі й інтелектуалів, які втомилися від парадоксів і "вічних питань" цивілізації Заходу. Однак платою за набуття такої цілісності с не що інше, як свобода зокрема, свобода вибору). Оскільки життя мусульманина повинне бути цілком підлегле розпорядженням Корана.

Характерною рисою мусульманської релігії г те. що вона пронизує всі сфери життя людей. Особисте, сімейне, громадське життя віруючих мусульман, політика, правові відносини, суд усе повинно підкорятися релігійним законам. У зв'язку л ним синодні все частіше говорять про процеси ісламізації, під якою мають на увазі, по-перше, зміст політичних програм, висунутих і здійснюваних у ряді країн мусульманського світу (у Пакистані, Ірані. Афганістані). Хоча втілення їх може бути різним, проте усі вони оголошують своєю метою побудову ісламського суспільства, у якому економічне, соціальне і політичні життя буде визначатися нормами ісламу.

По-друге, ісламізації ю називають триваюче поширення цієї порівняно молодої релігії н ряді районні Азії, Африки, Індії, Далекого Сходу.

Рухи під ісламськими гаслами неоднорідні, але в них чітко прослідковується прагнення перетворити ісламський світ у провідну силу на міжнародній арені. Особливо активно н даному напрямі діють Лівія, Саудівська Аравія, Єгипет, Туніс, Марокко. Наприклад. Лінія й Об'єднані Арабські Емірати підписали угоду про виділення 20 млн. доларів на утримання ісламських культурних центрів і проведення там спільних заходів щодо пропаганди мусульманської релігії.

Процес ісламізації дуже суперечливий. З одного боку, він відбиває ріст національної самосвідомості няродів країн, що розвиваються, з іншого боку реалізація ісламських гасел руками екстремісті" може принести людству незліченні лиха (наведіть приклали).

Однак неважко помітити, що при всіх його відмінностях від інших світових релігій іслам збігається з ними в частині тих заповідей, що регулюють відносини між людьми і проповідують ті ж цінності, які зараз прийнято іменувати загальнолюдськими.

Таким чином, незважаючи на відмінності світових релігій, у проповідуваних ними духовних, моральних цінностях багато загального. Це уможливлює не тільки діалог культур, але і діалог релігій.

РОЛЬ РЕЛІГІЇ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

За даними американського інституту Геллапа, у 2000 р. вірили в Бога і "вищу сутність" 95% жителів Африки. 97% Латинської Америки, 01% США. 89% Азії. 88% - Західної Європи, 84% - Східної Європи. Ці дані свідчать про надзвичайне поширення релігії.

Значно зріс вилив релігії в нашій країні. По телебаченню ми нерідко бачимо богослужіння, що відбуваються в церквах, освячення будинків, кораблів, підприємств. По радіо й у концертних залах звучить церковна музика. Відновлюються багато раніше зруйнованих церквей і монастирів. Збільшилася кількість тих. хто. наприклад, у християнстві пройшов через обряд водохрещення. З'явилися газети і журнали, які стали офіційними друкованими органами церков. У деяких недержавних школах з'явився новий предмет Закон Божий. Працюють навчальні заклади, де готують священнослужителів.

Ми вже говорили про те, що в наші дні релігійна діяльність знайшла новий розмах і нові форми. Чому? Почнемо з характеристики впливу релігії на духовне життя людини, насамперед на моральність. Проповідь абсолютних (вічних і незмінних) моральних цінностей була характерна для всіх релігій світу і залишилася актуальною в наш повний зла і насильства вік. Вражає мудрість заповідей у Нагорній проповіді Христа: " Усякий, хто гнівається на брата свого дарма, підлягає суду". "Коли творите милостиню, не сурміть при цьому".

Як ви розумієте зміст кожної а цих заповідей? Який моральний зміст укладений у них?

Наведені моральні правила не тільки не втратили свого значений, але і придбали новий глибокий зміст, тому що звернені до внутрішнього, духовного світу людини. З їхньою допомогою люди, що утомилися від соціальних катастроф, можуть подивитися н себе і ще раз задуматися про зміст свого життя. Та і служителі культу сприяють тому, щоб людина прийшла подумати саме в храм: вони знаходять час для неспішної бесіди, уміють слухати, допомогти порадою і справою. Вони часто звертаються зі слонами розради навіть до найбільш "загублених" версти суспільства злочинній.

За всіх часів одним з головних факторів, що підтримували релігійність, був страх, розгубленість людини перед лицем смертельної небезпеки, нерозв'язних проблем.