Розділ «§ 46. Галузі українського права: основні поняття і норми»

Відповідно до основного джерела трудового права - Кодексу законів про працю Української держави, працівником може стати особа, що досягла 16 років (у виняткових випадках - 15 років).

Якщо працівник і роботодавець "підходять" один одному, то між ними підписується трудова угода (контракт ). Цей документ є добровільною угодою, яка означає, що обидві сторони зробили вільний вибір. Нагадаємо, що зміст трудового договору (контракту) є комплексом умов, які визначають взаємні права та обов'язки сторін. Умови договору можна розділити на необхідні і додаткові. До необхідних умов закон відносить угоди: про місце роботи (організація, структурний підрозділ тощо), про трудову функцію працівника (спеціальність, кваліфікація, посада), про розмір оплати праці, про вид трудової угоди (термінова чи така, що укладається на невизначений термін).

Додаткові умови можуть стосуватися будь-яких інших питань праці, а також соціально-побутового обслуговування працівників, скажімо, про режим робочого часу, про сумісництво професій (посад), про захист від інфляційних процесів, про харчування працівників, про встановлення іспитового терміну (не більш трьох місяців, а в окремих випадках за узгодженням із профспілковим органом - нівроку).

Підкреслимо, що правовою підставою для укладення трудових угод (контрактів) нерідко виступають колективні угоди. Колективна угода укладається на добровільній основі між працівниками (в особі профспілки чи іншого уповноваженого органа) і роботодавцем (підприємством, організацією, установою). Сутність цього правового акта - узгодження інтересів працівників і роботодавця, установлення договірного регулювання соціально-трудових відносин.

У зміст трудових і колективних угод заборонено включати умови, які б погіршували становище працівників у порівнянні з чинним законодавством. Так, нормальна тривалість робочого дня не повинна перевищувати 40 год. на тиждень. Для осіб у віці від 16 до 18 років робочий час скорочений до 36 год., а для 14-літніх підлітків - до 24 год. на тиждень. Чинне законодавство передбачає також час відпочинку, протягом якого працівники підлягають звільненню від своїх трудових обов'язків. Розрізняють шість основних видів відпочинку: перерва на обід (не більш 2 год.); щоденний відпочинок після трудового дня: вихідні дні; свята; щорічна відпустка (не менш 24 робочих днів); відпустка за сімейними обставинами і іншими поважними причинами. Держава законодавчо закріплює мінімальний розмір заробітної плати і заходи для обов'язкового страхування. Названі нормативні положення повинні поширюватися на усіх без винятку найманих робітників, незалежно від форми власності й економічного стану наймачів. Отже, трудовий договір (контракт) на відміну від цивільно-правового договору, хоча і більш жорстко підпорядкований волі роботодавця, проте дає найманому робітнику значні соціальні гарантії.

Підкреслимо, що, підписавши трудовий договір (контракт), роботодавець несе певні зобов'язання перед працівником: оплачувати його працю, забезпечувати належні і безпечні умови праці. У свою чергу, працівник, як ви знаєте, має зобов'язання якісно виконувати свою роботу, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, що діють, скажімо, на підприємстві, у тому числі правил техніки безпеки і технологічних правил. Останні означають процедури, що забезпечують відповідність продукції загальноприйнятим стандартам.

Названі обов'язки складають дисципліну праці працівника і носять особистий характер. Тому невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків породжує дисциплінарну відповідальність - дисциплінарні стягнення. їхні види: зауваження, догана, сувора догана, звільнення. Одночасно з цим можуть застосовуватися й інші міри, що не є покаранням, наприклад, позбавлення щомісячної премії.

Сумлінна і творча праця працівника всіляко заохочується: йому оголошуються подяки, він нагороджується коштовними подарунками і преміями, його ім'я заноситься в Книгу пошани, йому присуджуються державні ордени і медалі.

На закінчення, узагальнюючи матеріал параграфа, відзначимо, що вданий час українське право не позбавлене ще "білих" плям і суперечливості норм. Разом з тим, основний напрямок його розвитку - стати мірою свободи і соціальної справедливості.

Основні поняття

Конституційне право. Адміністративне право. Цивільне право. Трудове право. Карне право.

Терміни

Зобов'язання. Заохочення. Угода.

Питання для самоперевірки

1. Які загальні риси й у чому специфіка галузей українського права?

2. Чим відрізняється трудова угода (контракт) від цивільно-правових угод? Поясніть свою відповідь конкретними прикладами.

3. У чому подібність і основна відмінність адміністративної провини від злочину?

4. В яких законодавчих актах закріплюється правове положення неповнолітніх? Як ви оцінюєте ці документи і чому саме так?

5. Як ви розумієте положення про те, що українське право покликане стати мірою свободи і справедливості?

Завдання