Розділ «§ 34. Цілісність і суперечливість сучасного світу»

Незабаром після цього стали висуватися взаємні обвинувачення держав у найбільшому "внеску" у забруднення навколишнього середовища. Країни Заходу дорікали країнам" що розвиваються, у недостатній увазі до проблеми різкого росту народонаселення в їхньому регіоні. Продовольча проблема, що загострилася, змусила багато з цих держав почати масове вирубування лісів для розчищення орних земель. Країни Східної Європи звинувачувались у погоні за цифрою плану за будь-яку ціну, що вело до марнотратного використання природних ресурсів. У той же час непорушним залишається і той факт, що США, де проживає всього 5% населення, споживають до 40% усіх ресурсів планети. Якби увесь інший світ вийшов на такий же рівень споживання, екологічна катастрофа неминуче вибухнула б.

Так що шукати головного "винуватця" у загостренні екологічних проблем - справа безперспективна. Головне - це здійснювати практичні дії як на локальному рівні (у своїй державі, місті, селищі), так і в загальносвітових масштабах, що допомогли б якщо не вирішити, то хоча пом'якшити дані проблеми.

Зусиль у цьому напрямку здійснюється чимало. На початку 90-х рр. XX ст. ООН на своїй конференції прийняла концепцію стій кого розвитку, відповідно до якої від витрат на відновлення навколишнього середовища треба переходити до поступового відмовлення від технологій, що її руйнують. Яку роль тут можуть зіграти новітні досягнення науково-технічної революції, ви довідаєтеся з наступного параграфа.

В останні роки XX ст. країни Європейського союзу підписали угоду про скорочення протягом 5 років шкідливих викидів від автобусів і вантажівок на 60%. На вихлопні труби цих видів транспорту установлюються спеціальні фільтри, що затримують кіптяву.

Дуже активно виявляють себе рухи і партії "зелених", що існують вже в багатьох країнах світу. Активісти цих рухів перешкоджають будівництву підприємств зі шкідливими відходами виробництва, здійсненню транспортних проектів, які порушують сформовану екосистему, захищають види тварин, що залишилися. Правда, деякі виступи "зелених", спрямовані, зокрема, проти використання біотехнологій, викликають критику.

Зусилля із захисту природи вимагаються і від кожного з нас. У першу чергу, необхідно відмовитися від деяких, ще звичних установок: "природа справиться сама", її запасів "на наше століття вистачить", "від мене нічого не залежить". Важливо не тільки сприймати природу як середовище проживання і комору ресурсів, але і бачити її крихкість, непоновлюваність.

ПРОБЛЕМИ ВІЙНИ І МИРУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Війна як спосіб вирішення міжнародних проблем, яка несе із собою масові руйнування і загибель величезної кількості людей та породжує прагнення до насильства і дух агресії, засуджувалася мислителями-гуманістами всіх історичних епох. Разом з тим, багато хто з них слідом за французьким соціалістом-утопістом Ш. Фур'є з гіркотою могли б констатувати, що війни - постійний супутник людства: "Війни, революції безупинно охоплюють усі пункти земної кулі; буревії, ледь відвернені, відроджуються зі свого попелу точно так само, як голови гідри множилися під ударами Геркулеса. Мир - лише проблиск, лише сновидіння на кілька митей".

І дійсно, більше як із чотирьох тисяч років відомої нам історії лише біля трьохсот були цілком мирними. Весь інший час у тім чи іншім місці Землі палахкотіли війни.

Війна ставала усе більш болючою, множилися людські і матеріальні втрати. XX століття ввійшло в історію як епоха, що породила дві світові війни, у яких брали участь десятки країн і мільйони людей. Так, у Другу світову війну було втягнено більш 70 держав, а загальні втрати склали 55 млн. чоловік.

За одностайною оцінкою багатьох учених і політичних діячів, третя світова війна, якщо вона вибухне, стане трагічним фіналом всієї історії людської цивілізації.

Розрахунки, проведені дослідниками різних країн, у тому числі нашої, показують, що найбільш ймовірним і найбільш згубним для всього живого наслідком ядерної війни стане настання "ядерної зими". У результаті використання ядерної зброї над тими містами, які стануть головними об'єктами нападу, утворяться чорні, практично непроникні для світла сажові хмари. Потім чорна ковдра огорне всю Землю. Настане ніч, а разом з нею прийде холод. Земля почне швидко остигати. Різко зміняться кліматичні умови, виникнуть незворотні процеси в біосфері. Таким чином, наслідки ядерної війни стануть катастрофічними не тільки для тих, хто буде брати участь у ній, вони зачеплять усіх. Ось чому запобігання ядерної війни є глобальною проблемою людства.

Сьогодні уряди більшості країн усвідомлюють неможливість використання ядерної зброї для досягнення будь-яких економічних чи політичних цілей, настільки великі руйнівні наслідки ядерних ударів.

У XX ст. заявив про себе в повну силу тероризм, що став, по суті, міжнародним явищем. Саме це слово з'явилося в період Великої французької революції, коли переслідування за політичними мотивами набрали великого розмаху. Сучасні дослідники визначають тероризм як погрозу чи застосування насильства в політичних (релігійних, націоналістичних) цілях окремою людиною чи якою-небудь групою осіб. Терористи часто представляють себе суспільству борцями за ідею, "солдатами правди". Вони люблять військову термінологію: Червоні бригади, воїни Аллаха, Армія звільнення. З метою залякування населення, порушення стабільності і порядку, підриву позицій уряду терористи направляють свої дії проти ні в чому не винних громадян: підривають житлові будинки, вокзали, торгові комплекси, потяги, організовують захоплення заручників, викрадають людей для наступного продажу чи одержання викупу. Центри тероризму в різних країнах підтримують зв'язки між собою, організують постачання зброї в "гарячі місця", дають притулки ватажкам злочинних організацій.

Зупинити загрозу міжнародного тероризму можна тільки спільними зусиллями держав, що включають розшук і видачу злочинців, у якій би країні вони не з'явилися; використання міжнародних санкцій проти країн, на території яких відкрито існують бази терористів і багато чого іншого.

ПРОБЛЕМИ "ПІВНІЧ-ПІВДЕНЬ"

Так нерідко в літературі позначається тенденція росту економічного відставання країн третього світу від провідних держав Заходу. Катастрофа колоніальної системи імперіалізму в 50-60-х рр. XX ст. породила оптимістичні прогнози швидкого економічного і культурного відродження країн, які завоювали політичну незалежність. Справді, до 70-х рр. ці держави зберігали досить високі темпи розвитку (у першу чергу, це відноситься до так званих "нових індустріальних і нафтоекспортуючих країн"). Однак з 80-х рр. цей економічний ріст різко сповільнився. Падіння частки країн, що звільнилися, у світовій торгівлі змусило їх звернутися до зовнішніх позик. До другої половини 80-х рр. утворився трильйонний борг країн третього світу Заходу.

Почав збільшуватися розрив між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Якщо в 1960 р. співвідношення між ними за валовим національним продуктом надушу населення було 26:1, то зараз воно складає 40:1.

Причин посилення зазначеної тенденції чимало. Одна з них пов'язана з демографічною ситуацією в країнах третього світу.

У 1987 р. на Землі був зареєстрований п'ятимільярдний житель. Сьогодні населення Землі перевищило 6 млрд. Найбільш швидкими темпами воно збільшується в менш економічно розвинутих країнах Азії, Африки і Латинської Америки, що різко загострює в них проблеми житла, освіти, медичного обслуговування й, у першу чергу, продовольства. Заданими ООН, щорічно від голоду у світі помирає близько 50 млн. людей. Переважна більшість їх припадає на частку країн, що розвиваються.