Розділ «ВСТУП»

Суспільне життя знаходиться в постійній зміні. Темпи і масштаби цих змін можуть бути різними, в історії людства були періоди, коли сформований порядок життя не змінювався у своїх основах сторіччями, згодом темпи змін стали наростати.

СУСПІЛЬСТВО І КУЛЬТУРА

Слово "культура" використовується настільки ж часто, як слова "суспільство" і "природа". При цьому під культурою найчастіше розуміють які-небудь досягнення людства в духовній сфері: художні твори, наукові відкриття, а також рівень духовних запитів окремої людини, її гідна поведінка. Культурна людина - це людина освічена, вихована, яка має гарний смак, що володіє літературною мовою, цікавиться високомистецькими творами тощо.

Таке тлумачення культури цілком доречне. Однак це поняття, як і поняття "суспільство", багатозмістовне. Міркуючи про взаємодію суспільства і природи, ми вже згадали про культуру, визначивши її як створену людиною " другу природу". Таким чином, у найбільш широкому розумінні культура охоплює усі види перетворюючої діяльності людини, спрямовані не тільки на зовнішнє середовище, але і на неї саму. Це більш відповідає первісному розумінню слова "культура", що походить від латинського cultura — обробіток, виховання, освіта.

Що ж ми віднесемо до створеного, "обробленого" людиною? Це і побудовані будинки, і написані книги, і засіяні поля, і встановлені традиції, і засоби зв'язку та комунікації, і загальноприйняті моральні норми, і особисті переконання, і способи обробки їжі чи будівництва житла, і багато чого іншого. Таким чином, світ культури утворюють плоди, продукти діяльності людини, а також способи, цінності, норми поведінки.

Зі сказаного очевидно, що як культура не може існувати без суспільства, оскільки вона створюється людьми, пов'язаними складною системою відносин, так і суспільство не може існувати поза культурою. Без неї ми не були б людьми, а залишалися лиш співтовариством істот певного біологічного виду. Люди діють на основі культурних норм (моралі, права, звичаїв і традицій), міняються під впливом культурних цінностей (згадаємо "виховний" зміст слова "культура"), накопичують і передають іншим поколінням досягнення культури, створюють її нові форми.

Навіть природні прояви нашого життя перетворюються під впливом культури. Наприклад, потребу в їжі ми задовольняємо саме тими способами, які закріплені в сучасному суспільстві певними нормами: у більшості випадків ми купуємо продукти в магазині (хтось використовує можливості особистого господарства), обробляємо (якщо це не готовий продукт) їх на плиті, подаємо приготовлену страву на тарілках і їмо її, використовуючи, принаймні, ложки.

Культура характеризується історичністю і величезним різноманіттям. Для більш глибокого вивчення світу культури дослідники виділяють, її типи, форми, компоненти і створюють різні класифікації. Загальноприйнятим є розподіл культури на матеріальну (будинки, транспортні засоби, предмети побуту, прилади й устаткування тощо) і духовну (знання, мова, символи, цінності, правила і норми, а також багато чого іншого).

Цей розподіл достатньо умовний. Приємно, що за кожною цілком матеріальною річчю стоять певні форми організації праці, задум творців, нерідко складні розрахунки і математичні викладення, тобто явища, що відносяться до духовної культури. У той же час наслідки духовної діяльності найчастіше опредметнюються: художні образи оживають на сторінках книги, релігійна ідея втілюється в будівництві храму.

Народи, що населяли нашу планету в минулому і проживають сьогодні, відрізнялися і відрізняються один від одного насамперед своєю самобутньою культурою. І це відноситься не тільки до мовних відмінностей, релігійних поглядів чи художньої творчості. Своєрідність виявляється в традиціях і обрядах" сімейному укладі і ставленні до дітей, у манері спілкування і перевагах у їжі та багато в чому іншому. При цьому зрозуміти окремі елементи культури конкретного суспільства можна тільки в рамках усієї його культури. Один американський соціолог наводить наступний приклад: люди західних країн відрізняються особливо боязким ставленням до гігієни порожнини рота. На погляд представника іншої культури ритуал регулярного, ретельного чищення зубів "жмутиком щетини з нанесеним магічним порошком" має не менш дивний вигляд, ніж звичай, що зустрічається в деяких племен, - вибивати в себе передні зуби для краси чи з тією ж метою випинати губи за допомогою особливих пластин.

Разом з тим, дослідники, що вивчали культури різних народів, прийшли до висновку, що всім культурам притаманні деякі загальні риси чи форми. їх назвали культурними універсаліями. До них, зокрема, відноситься наявність мови з певним граматичним ладом, інститут шлюбу і сім'ї, релігійні ритуали. В усіх культурах є норми, пов'язані з турботою про дітей. Майже у всіх народів. існує заборона на інцест - сексуальні відносини між близькими родичами.

Але навіть ці нечисленні універсали по-своєму переломлюються в культурі різних суспільств. Так, більшість з них сьогодні відкидає багатоженство, у той час, як у ряді мусульманських країн це узаконена норма.

Про культурну своєрідність різних типів суспільств, про багато культур усередині національної культури ви довідаєтеся з наступних розділів підручника.

ЗНАТИ СУСПІЛЬСТВО, У ЯКОМУ ЖИВЕШ

Суспільне життя, як ми вже переконалися, складне і багатогранне, тому його вивчають багато наук, що одержали назву суспільних (історія, філософія, соціологія, політологія, правознавство, етика, релігієзнавство, естетика тощо). Кожна з них розглядає певну сферу суспільного життя. Так, юриспруденція досліджує сутність і історію держави та права. Предметом етики є норми моралі, естетики - закони мистецтва, художньої творчості людей. Найбільш загальні знання про суспільство в цілому покликані давати такі науки, як філософія і соціологія.

Ми уже відзначали, що суспільство має свою специфіку в порівнянні з природою. "У всіх сферах природи... панує певна закономірність, незалежна від існування мислячого людства",- писав найвидатніший учений-фізик М. Планк. Тому природознавство може зосередитися на вивченні цих об'єктивних законів розвитку, незалежних від людини. Суспільство ж - це не що інше, як сукупність людей, наділених волею і свідомістю, що робить дії і вчинки під впливом певних інтересів, мотивів, настроїв.

Чи діють у соціальній дійсності об'єктивні, тобто незалежні від свідомості людей, закони розвитку? Чи можна вивчати громадське життя, відволікаючись від різноманіття поглядів, інтересів, намірів людей? Ці питання давно зацікавили дослідників суспільного життя. І відповіді на них давалися і даються різні. Так, деякі філософи виходять з того, що соціальні явища підпорядковуються законам, загальним для всієї дійсності, і в їхньому пізнанні можна використовувати точні методи соціального дослідження, а соціологія як наука повинна бути вільна від зв'язків з ідеологією, що вимагає відділення в ході конкретного дослідження реальних фактів від їхніх суб'єктивних оцінок. У рамках іншого філософського напряму почата спроба усунути протистояння об'єктивних явищ і людини, що їх пізнає. Прихильники цього напряму прагнуть усвідомити соціальний світ у співвіднесенні з цілями, ідеями і мотивами реально діючих людей. Таким чином, у центрі вивчення виявляється сама людина, що переживає, і її сприйняття світу через призму ставлення до неї індивіда.

Хто ж правий у цій суперечці?

А можливо, обидві точки зору страждають однобічністю? Не будемо поспішати з відповідями.

Основні поняття