Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І МІЖГАЛУЗЕВІ ВИРОБНИЧІ КОМПЛЕКСИ

2.1. Сутність міжгалузевих комплексів і їх типологія

У процесі дослідження проблем регіональної економіки широкого вжитку набула категорія "міжгалузевий територіальний комплекс". Вчення про міжгалузеві комплекси стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях почали застосовувати системний підхід, а в практичній діяльності - метод міжгалузевих балансів.

Вивчення конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адміністративних областей набуває все більшої актуальності. Значний внесок у цей напрямок зробили вчені України.

У працях українських вчених економіко-географів А.Т. Ващенко та О.І. Шаблій міжгалузевий комплекс розглядається як система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфери. Кожен міжгалузевий комплекс формується в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ і галузей.

Виділення міжгалузевих комплексів базується в основному на економічних факторах, в результаті дії яких взаємопов'язуються різні галузі. До них належать насамперед виробничі зв'язки, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси як паливно-енергетичний, машинобудівний, агропромисловий, транспортно-економічний та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов'язаних ланок виробництв. Крім цих провідних комплексів широкої спеціалізації, виділяють і вузькоспеціалізовані (будівельний, лісопромисловий, рибопромисловий та ін.). Всі міжгалузеві комплекси функціонують у межах TBK району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому розглядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси виступають підсистемами TBK економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві територіальні комплекси виділяються як реально існуючі явища. У більшості випадків такі комплекси називають підсистемами макрорайонів. Однак досить складно, як виявляється, визначити характер взаємодіючих внутрішніх частин (підсистем). В одних випадках виділяють взаємодіючі галузі і виробництва, в інших - взаємодіючі підприємства, а також взаємодіючі первинні форми комплексного зосередження виробництва (елементарні комплекси). Не менш складним завданням є чітке розмежування характеру комплексоутворюючих зв'язків. Тут думки розділились: одні автори акцентують увагу на економічних зв'язках, інші - на виробничих (техніко-економічних) або технологічних.

Необхідно зазначити, що міжгалузеві комплекси в економіко-географічній і в економічній науці вивчались переважно як підсистеми сфери матеріального виробництва. При цьому, зрозуміло, акцентувалась вся увага науки і практики на вивченні сукупностей взаємодіючих галузей і виробництв промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку, що забезпечують виробничі потреби, матеріально-технічне постачання підприємств і т. ін. Об'єкти, що належать до невиробничої сфери, часто при цьому не бралися до уваги або включались до складу міжгалузевих комплексів на правах обслуговуючих основні виробничі ланки. В результаті маємо нечіткість у науковій інтерпретації самого поняття міжгалузевого комплексу.

На основі системного підходу розрізняють родові, видові та підвидові міжгалузеві комплекси (системи). Міжгалузеві територіальні системи, у яких компонентами виступають лише великі сфери людської діяльності без поглибленого їх галузевого членування, утворюють окремий клас родових систем. Це переважно системи, що виділяються на основі попарного поєднання великих сфер господарської діяльності. Прикладом можуть бути науково-виробничі міжгалузеві комплекси у формі поєднання науки з виробництвом у межах держави або певних її регіонів. Другу групу міжгалузевих територіальних систем утворюють певні сукупності галузей однієї сфери господарства (виробничої або невиробничої), але різних його секторів. їх можна назвати видовими системами. Так, агропромисловий комплекс України об'єднує такі сектори: виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку та реалізацію.

У кожному виді системи виділяють підвиди. Вони представлені кількома галузями певного сектору економіки - промисловості, сільського господарства чи транспорту. Прикладом підвидової системи може бути виноградарсько-виноробний, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, молокопереробний та інші міжгалузеві утворення в системі АПК.

У територіальній організації виробництва спостерігаються найрізноманітніші комбінації системоутворюючих відношень в одній множині галузей. Так, досить поширеними є територіальні сукупності підприємств і галузей, що розвиваються на основі спільності їх походження (генетична ознака). Вони пов'язані послідовною і паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування (вирощування). До них належать агропромислові, рибопромислові, лісопромислові комплекси з найрізноманітнішими комбінаціями виробничих процесів. Ці комплекси утворюються на основі взаємозв'язків тих галузей (підгалузей) виробничої і невиробничої сфер, які мають загальну вихідну вершину розвитку.

Міжгалузеві комплекси виділяють також на основі сукупності кількох галузей. Діяльність підприємств цих галузей спрямована на розв'язання певної народногосподарської або регіональної проблеми. Одним з таких міжгалузевих комплексів може бути продовольчий комплекс держави чи її окремих регіонів. Останній є частиною агропромислового комплексу і охоплює такі основні ланки: 1) виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження; 2) виробництво засобів виробництва для всіх галузей продовольчого комплексу; 3) харчову промисловість, яка переробляє сільськогосподарську сировину; 4) рибне господарство; 5) обслуговуючі виробництва (виробнича інфраструктура, роздрібна торгівля продовольчими товарами, громадське харчування, підготовка кадрів для усіх сфер комплексу, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні і проектно-технологічні організації, дослідні станції).

У практиці територіальної організації виробництва увагу дослідників привертають програмні міжгалузеві комплекси. До них входять галузі, що пов'язані між собою з метою досягнення певної цілі, заданої їм економічною, соціальною, екологічною або науково-технічною програмами. Це можуть бути різні програми - енергетична, продовольча та ін., що розробляються науковими закладами і впроваджуються (реалізуються) в процесі управління господарством країни.

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють головні економічні та соціальні функції. У комплексоутворенні беруть участь галузі виробничого і невиробничого призначення, тобто ті, що виготовляють безпосередньо певний продукт, і ті, які обслуговують головні виробничі процеси.

Найважливішими ознаками формування міжгалузевих територіальних комплексів більшість дослідників вважають виробничу (економічну) і територіальну (географічну). Під виробничою ознакою розуміють спеціалізацію (функцію) і структуру міжгалузевих комплексів, під територіальною - територіальну організацію їх господарських елементів.

Головна ознака - виробнича. Вона дає можливість визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль у географічному поділі і кооперуванні праці, характер взаємозв'язків підприємств і виробництв.

Територіальна ознака виступає як доповнювальна і розкриває особливості організації та тяжіння території (периферії) до центрів господарської діяльності, що виступають ядрами у виробничому процесі.

Спираючись на виробничу і територіальну ознаки, всі міжгалузеві комплекси можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, екваторіальні. Кожен тип поділяється на підтипи. Так, промислові міжгалузеві комплекси охоплюють гірничодобувну промисловість, рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку і т. ін.; агропромислові - галузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам. Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-економічної і технологічної єдності лісових галузей і відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини. Акваторіальні комплекси охоплюють заготівлю і переробку рибних ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництв на базі видобування та послідовної переробки нафтогазової сировини.

Починаючи з 2000 р. для виділення окремих підтипів міжгалузевих комплексів почала діяти класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). За нею всі види людської діяльності (в межах промислових, агропромислових, лісовиробничих, екваторіальних комплексів) поділяються на певні групи, частина з яких розмежовує окремі складові промислових видів діяльності, частина - агропромислових, частина - соціальних. Так, згідно з КВЕД в Україні функціонують такі види економічної діяльності у промисловості.

І. Добувна промисловість: