Розділ «1.5.4. Регіональна економіка і науково-інноваційні фактори її розвитку»

Науково-технічний прогрес не можливий без активізації інноваційних процесів, прискореного впровадження у виробництво передових технологій і новітніх розробок. Сучасні провідні інноваційні тенденції в регіональній економіці такі:

1) створення нових зразків техніки та новітніх речовин і матеріалів, які сприяють зменшенню собівартості продукції, підвищенню її якості, скороченню затрат природних, трудових та фінансових ресурсів, реорганізації та технічному переоснащенню підприємств;

2) супроводження розробки нових методів виробництва великомасштабними інвестиціями у створенні нових виробів із селективних базових критичних напрямів;

3) постійне ускладнення механізму здійснення нововведень;

4) оптимізація різних інноваційних господарських систем за стадіями інноваційного циклу;

5) прогресуюча інтернаціоналізація реалізації інноваційних процесів.

Для їх реалізації виключно важливе значення має науково-інноваційний потенціал, яким володіє держава. Він полягає не лише в загальній кількості науковців країни та установ, у яких вони працюють, а й насамперед у тих обсягах новітніх знань, технологій, дослідних та конструкторських розробок, новітніх зразків техніки, речовин, матеріалів та ін., які вони впроваджують у життя.

Науково-інноваційний потенціал визначає:

1) інтенсивність та характер структурних змін у господарстві (скорочення застарілих, сировинно- та енергоємних виробництв, розвиток високотехнологічних видів діяльності);

2) прогресивність технологічного оснащення господарства країни, його спрямованість на ресурсозберігаючі економічно ефективні технології;

3) підвищення рівня рентабельності і продуктивності праці у виробництві, зростання показників фондоозброєності та фондовіддачі;

4) активізацію ролі країни на міжнародній арені з експорту та впровадження інновацій.

Під дією науково-інноваційного потенціалу відбуваються такі позитивні трансформаційні тенденції.

1. Оптимізація малих і великих підприємств за техніко-економічними критеріями спонукає до постійного удосконалення організаційної структури фірм та зміцнення їх корпоративних зв'язків.

2. Взаємозв'язок інноваційних процесів, що зростає, підвищує значимість великих господарських утворень, які формують "інноваційний каркас" економіки та ініціюють поетапне створення міжрегіональних господарських утворень.

3. Інноваційні процеси істотно змінюють світовий ринок. По-перше, він насичується різними інноваціями, в тому числі нематеріального характеру (ідеї, ноу-хау, кваліфікація, патенти, проекти, інформація). По-друге, якісно змінюється характер конкуренції. Зміцнюється співробітництво, змінюється розподіл ролей конкурентів у здійсненні інноваційних проектів і організації інноваційних процесів. По-третє, ринок нововведень стає все більш прогнозованим, передбачуваним, регульованим.

4. Прогресивні інноваційні процеси зміцнюють технологічну базу, посилюючи взаємозалежність національних економік, галузевих і міжгалузевих господарських систем.

5. Зростає модульність виробництва, підвищується його гнучкість на ринку, формуються підприємства нового типу, що мають невелику кількість працівників і переробляють незначну кількість природних ресурсів, однак через інноваційність характеризуються виключно високими показниками рентабельності і продуктивності праці.

Охоплюючи прямо чи опосередковано економіку країни, науково-технічний потенціал (через нерівномірність розвитку різних сфер знання, елементів інноваційного комплексу, готовності різних сфер і галузей економіки до сприйняття нововведень) справляє різний вплив на розвиток господарства. У деяких галузях господарства науково-технічний прогрес зумовлює інноваційні перетворення: перехід до нових, більш прогресивних методів видобутку і переробки вихідних продуктів (типів технологій); зміну структури і параметрів зв'язків з іншими галузями господарства регіону (виробництвами); випуск принципово нових видів продукції. В інших він зумовлює еволюційні зміни: поліпшення параметрів діючих технологій, техніки, що застосовується для випуску продукції тощо. Пряма дія науково-технічного прогресу на виробництво доповнюється опосередкованою.