Розділ «1.7. Регіони України і світове господарство в умовах глобалізації»

1.7.1. Світове господарство та його глобалізація

Сучасний світ важко уявити без всезагальної й всепоглинаючої співпраці різних країн і регіонів світу, яка охоплює все більшу й більшу кількість окремих галузей господарства та видів діяльності і перетворюється на перманентний безперервний процес.

Світовим господарством називається певна система, яка пов'язує національні економіки окремих країн, що перебувають у складній взаємодії і взаємозалежності одна від одної, а також об'єднує їх у єдине ціле. Це таке господарство, яке забезпечує високу соціально-економічну ефективність здійснення міжнародних економічних зв'язків як за основними їх формами (міжнародна торгівля товарами і послугами), так і за країнами та регіонами світу (рис. 1.12).

Рис. 1.12. Ієрархічна структура світового господарства

Окремими складовими світового господарства виступають окремі країни світу з їх особливостями розвитку промислового, агропромислового і соціального комплексів. Переважна більшість таких країн під впливом процесів глобалізації та інтернаціоналізації об'єднується в регіональні господарсько-економічні союзи (Європейський Союз, Північноамериканський союз НАФТА,

Південно-Східний союз країн Азії АСЕАН тощо). Разом ці союзи складають регіональну структуру світового господарства. Світове господарство має такі суттєві ознаки:

- розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

- розвинута сфера міжнародного руху виробництва, насамперед у формах вивезення-ввезення капіталу, робочої сили і технології;

- міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених у кількох країнах (транснаціональні корпорації);

- самостійна міжнародна фінансова сфера, яка створює світову валютну систему;

- система міжнаціональних і наднаціональних механізмів міжнародного регулювання економічного розвитку;

- економічна політика держав, що ґрунтується на принципах відкритості економіки.

Головною метою функціонування світового господарства є створення такої системи взаємодії всіх країн світу, яка б сприяла формуванню найбільшої економічної ефективності різних видів господарської діяльності різних країн світу, максимальному задоволенню різних потреб людей, зростанню їх інтелектуального і творчого потенціалу, підтримці прав і свобод громадян.

Участь країн світу у світовому господарстві (ринку) за умов відкритої економіки можна змоделювати. Така модель має вигляд три-, чотири- та п'ятисекторної схеми. Трисекторна модель включає ресурсний, виробничий і споживчий сектори господарства країн та їх взаємозв'язки через внутрішні ринки ресурсів та готових виробів. Чотирисекторна модель включає три попередніх сектори (ресурсний, виробничий, споживчий), четвертий - державний сектор та їх взаємозв'язки через внутрішні ринки ресурсів і готових виробів, податкову та соціальну системи.

П'ятисекторна модель включає чотири попередні сектори (ресурсний, виробничий, споживчий і державний) та п'ятий - міжнародний сектор, який і пов'язує господарські комплекси окремих країн з міжнародним ринком та світовим господарством (рис. 1.13).

Світове господарство сформувалось під панівним впливом міжнародного географічного поділу праці. Професор І.Г. Смирнов під міжнародним географічним поділом праці (МГІГО) розуміє закріплення певних галузей господарства за окремими країнами та регіонами світу, що зумовлене їх господарською спеціалізацією та відповідною товарною структурою експорту товарів і по-

Рис. 1.13. Модель світового господарства (за І.Г. Смирновим)

слуг. Взагалі поділ праці, як уже зазначалося, є об'єктивним процесом розвитку економіки окремих країн і регіонів, за якого відбуваються відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності.

Проте поділ праці не є поодинокою категорією. У сучасному світі доцільніше говорити про міжнародний поділ ресурсів, одними з яких є ресурси праці. Сюди, окрім них, може входити міжнародний поділ природних, демографічних, фінансових, технологічних та інформаційних ресурсів, кожен з яких має вартісний вимір (оцінку).