Розділ «2.13. Наукові засади раціонального природокористування та сталого розвитку»

Регіональна економіка

Україна належить до держав з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності, тому розв'язання проблем охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів є пріоритетним.

Погіршення стану довкілля зумовлене історичними й екологічними факторами розвитку економіки. Висока концентрація населення та промислового виробництва справляють негативний вплив на навколишнє середовище, а в окремих регіонах через нерівномірність розселення населення і розміщення промислового виробництва на території України такий вплив створює дуже напружену екологічну ситуацію. Зокрема, в Донбасі, який займає 8,8 % території України і де проживає 16 % населення, в тому числі 22 % міського, випускається понад 20 % усієї промислової продукції, в тому числі 64 % паливної, 43 металургійної, 31 хімічної та нафтохімічної, 25 % електроенергетичної.

На Придніпров'я припадає 9,8 % території та близько 12 % населення України (14 % міського). Тут виробляється 18 % промислової продукції, в тому числі 52 % металургійної, 22 електроенергетичної, 13 % хімічної та нафтохімічної. Промисловість тут зосереджена на вузькій смузі вздовж Дніпра, що призводить до сильного забруднення повітря, води й землі, особливо в районах найбільшої концентрації промислових об'єктів.

Екологічно напруженими регіонами є Прикарпаття (Чернівецька, Івано-Франківська області), Північний Крим, Сумська область (північна частина), Черкаська область (придніпровська частина), м. Київ. Це зумовлено розміщенням тут потужних хімічних та нафтохімічних виробництв. У деяких районах Київської, Харківської, Івано-Франківської, Вінницької, Рівненської, Хмельницької, Запорізької та Одеської областей рівень забруднення навколишнього середовища досить високий внаслідок розміщення великих об'єктів електроенергетики (теплові й атомні електростанції). Особливо складна екологічна обстановка склалася в районах, що прилягають до Чорнобильської АЕС. З квітня 1986 р. тут проводяться роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії.

Охорона навколишнього середовища зумовлена потребою усунення негативного антропогенного впливу на деякі компоненти природи. Особливо актуальною для України є проблема охорони водних ресурсів. У нашій державі у розрахунку на одного жителя припадає 1000 м3 води місцевого стоку на рік, але забезпечення водою в різних частинах країни неоднакове. Так, у Західній економічній зоні воно в 7 разів вище, ніж у Південній, та втричі вище, ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м3 на одного жителя.

Головним джерелом живлення річок є атмосферні опади (60- 80 %) та підземні води (10-20 %). Ресурси підземних вод, за розрахунками спеціалістів, становлять від 16,8 до 21,6 км8, з них близько 3 км3 на Поліссі, понад 7 км3 у Лісостепу, близько 2 км3 у Степу, 6,5 км3 у Карпатах і 0,25 км3 у Криму.

Прісною водою населення і промисловість забезпечуються переважно за рахунок забору води з річок, яких в Україні 73,4 тис. загальною довжиною близько 260 тис. км. Переважають невеликі річки, яких 69,2 тис, або 94,2 %. Лише близько 130 з них мають довжину понад 100 км. Із загального об'єму стоку 210 км8 води на річний стік басейну Дніпра припадає 53,3 км8, Дністра - 8,7, Сіверського Дінця - 5, Південного Бугу - 3,4 км3. У межах України протікає Дунай, довжина якого 174 км і середній річний стік 123 км3. На решту басейнів річок припадає трохи більше ніж 16 км8 річного стоку.

На Дніпрі створено 6 водосховищ загальною площею водного дзеркала майже 7000 км3 об'ємом води 43,8 км3. Загальний забір води з водосховищ коливається від 15,2 до 26,9 км8, з них 4- 6 км3 йде на зрошення. Значні запаси води зосереджені в озерах і лиманах (всього 11 км8, з них прісної води 2,5 км8). Усього озер близько 7 тис. загальною площею водного дзеркала 6172 км2, із сумарним об'ємом води 96,9 млн м3.

Майже 2 тис. км становить довжина берегової лінії України, яку омивають води Чорного та Азовського морів. Північна частина Чорного моря із середньою глибиною 60-120 м добре нагрівається в літній період і багата на рибу - 180 видів, в Азовському морі, середня глибина якого 8 м, майже 350 видів риб. Чорне й Азовське моря дуже забруднені викидами неочищених вод з підприємств чорної металургії, хімії, нафтохімії, вугільної та харчової промисловості. Найбільша частка скидання забрудненої води в Харківській (83 %), Луганській (80), Миколаївській (69), Волинській (66), Івано-Франківській (56), Донецькій (53) областях та м. Києві (62 %). Разом ці області дають понад 60 % скидів неочищених вод, а якщо додати скиди Запорізької та Дніпропетровської областей, то ця частка зросте до 85 %.

В Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій областях та АР Крим на морських узбережжях, особливо у місцях масового відпочинку й лікування, напружена екологічна обстановка склалася внаслідок частих аварійних скидів господарсько-побутових стоків. У зв'язку з цим потрібно створювати в усіх населених пунктах південної частини України надійне водоканалізаційне господарство.

У південних областях відчувається дефіцит прісної води в об'ємі 28-32 млн м8 щороку. Це стосується переважно областей (млн м8): Дніпропетровської - 3,9, Запорізької - 4,3, Донецької - 2,6, Херсонської - 2,1 та Одеської - 1,6, АР Крим - 2,4, що призводить до перебоїв у забезпеченні населення водою.

Разом з тим в областях західної економічної зони рівень споживання води був низький - 0,1-0,3 млн м3 на рік, або в 20- 40 разів менший, ніж у східній та південній економічних зонах. Причинами цього є нестача водомістких галузей промисловості, низький рівень урбанізації, достатнє зволоження ґрунтів, які не потребують зрошення.

Актуальна проблема забезпечення водою сільського господарства південних областей. З цією метою організовується міжбасейнове переміщення прісної води системою каналів для зрошуваних систем.

Площа зрошуваних земель становить 2,4 млн га, на них виробляється понад 7 % валової продукції рослинництва, проте площа земель, які потребують зрошення, становить понад 10 млн га. Для покриття дефіциту води побудовано великі гідротехнічні споруди й канали для її переміщення з багатоводних у маловодні райони. Найбільшими з них є такі канали: Сіверський Донець - Донбас 130 км завдовжки і пропускною спроможністю 43 м3 води за секунду; Дніпро - Кривий Ріг - відповідно 35 км і 41 м8; Краснознам'янський - 102 км і 44 м3, Головний Каховський - 130 км завдовжки, 110 м завширшки та 6-8 м завглибшки; Північно-Кримський - понад 400 км і 234 м3; Дніпро - Донбас - 263 км і 120 м8.

Ґрунти України, незважаючи на її порівняно невелику територію, досить різноманітні - майже 650 видів. У цілому структура ґрунтів України характеризується такими даними (% загальної площі): типові чорноземи - 18, звичайні чорноземи - 27,7, південні чорноземи - 8,9. Решту площі займають підзолисті ґрунти (7 %), опідзолені (5), сірі лісові (6,7), каштанові (9), лучні (2), дерново-глейові (1,3), буроземні (0,4 %) та ін.

Внаслідок інтенсивного ведення землеробства на основі методів водної та хімічної меліорації останніми роками значно погіршився баланс гумусу, особливо в чорноземах, підвищилися концентрація шкідливих хімічних продуктів, засоленість і кислотність ґрунтів, порушилися водний і повітряний режими. У зв'язку з цим особливо актуальними нині є проблеми: розробки аграрною наукою нових технологій обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур з метою збільшення його родючості з урахуванням того, що в Україні значна частина родючого гумусового шару щороку втрачається через водну та вітрову ерозію. Найбільшої шкоди завдає водна ерозія в Карпатах, на Подільській, Придніпровській та Середньо-Руській височинах, Донецькому кряжі, в Кримських горах.

Щороку із сільськогосподарського обороту вилучається 5- 7 тис. га ріллі під складування відходів виробництва, особливо на Донбасі і в Придніпров'ї.

Значні площі угідь погіршилися внаслідок неякісного проведення робіт зі зрошування та осушення їх, недостатнього вапнування кислих та гіпсування засолених ґрунтів.

Значної шкоди завдає ґрунтам невміле використання мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів та інших хімічних речовин великої токсичності, що негативно впливає як на ґрунти, так і на флору, фауну та здоров'я людини. Шкоди завдає також повільне відтворення, а в деяких областях свідоме знищення полезахисних смуг. Тепер у степовій і лісостеповій зонах залишилося близько 50 % лісосмуг, створених раніше. Внаслідок цього, а також у зв'язку з розширенням посівів ґрунтовиснажливих культур (рапсу, кукурудзи, буряків, картоплі) різко зросла еродованість земель: за період 1960-1990 рр. у Степу - з 34 до 41,6 %, у Лісостепу - з 22 до 30 %, на Поліссі - з 8,4 до 12,5 %. На 50- 60 % еродовані землі в Донецькій, Луганській та Кіровоградській областях.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Щук С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2.13. Наукові засади раціонального природокористування та сталого розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2.3. Основні зарубіжні наукові школи з регіональної економіки

  • 1.3. Закономірності регіональної економіки і принципи формування економіки регіонів

  • 1.3.2. Закономірності й принципи формування ринкових відносин розвитку регіонів

  • 1.4. Роль територіального поділу праці у розвитку економіки регіонів

  • 1.5. Фактори регіональної економіки та їх економічна оцінка

  • 1.5.2. Регіональна економіка і людський фактор

  • 1.5.3. Природно-ресурсний потенціал і регіональна економіка

  • 1.5.4. Регіональна економіка і науково-інноваційні фактори її розвитку

  • 1.6. Методи наукового аналізу господарства економічних районів

  • 1.7. Регіони України і світове господарство в умовах глобалізації

  • 1.8. Регіональна економічна політика та її завдання

  • 1.9. Наукові основи соціально-економічного районування

  • Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І МІЖГАЛУЗЕВІ ВИРОБНИЧІ КОМПЛЕКСИ

  • 2.3. Лісопромисловий комплекс

  • 2.4. Будівельний комплекс

  • 2.5. Комплекс з виробництва товарів народного споживання

  • 2.6. Паливно-енергетичний комплекс

  • 2.7. Гірничо-металургійний комплекс

  • 2.8. Машинобудівний комплекс

  • 2.9. Комплекс хімічних та нафтохімічних виробництв

  • 2.10. Структурні перетворення у міжгалузевих промислових комплексах

  • 2.11. Транспортно-комунікаційний комплекс

  • 2.11.2. Комплекс комунікацій і зв'язку

  • 2.12. Соціальний комплекс

  • 2.12.2. Внутрішня торгівля в системі соціального комплексу України

  • 2.12.3. Розвиток провідних галузей соціального комплексу України

  • 2.13. Наукові засади раціонального природокористування та сталого розвитку
  • Розділ 3. ЕКОНОМІКА ОСНОВНИХ МАКРОРЕГІОНІВ УКРАЇНИ

  • 3.2. Особливості економічного розвитку індустріально-аграрних регіонів України

  • 3.3. Проблеми економічного розвитку аграрних регіонів України

  • 3.4. Регіональна економіка найбільших міст та агломерацій України

  • ЛІТЕРАТУРА

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи