Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І МІЖГАЛУЗЕВІ ВИРОБНИЧІ КОМПЛЕКСИ

4) агропромислова зона - система агропромислових підприємств, кущів і вузлів, що сформувалися на значній порівняно однорідній за природними й економічними умовами території (зональний аграрно-територіальний комплекс, сільськогосподарський район). Агропромислові зони бувають багатогалузеві, однак у їх межах можна виділити галузеві (спеціалізовані) агропромислові утворення - агропромислові райони.

В основу розробки всієї системи агропромислових підприємств і об'єднань покладена раціональна територіальна організація сільського господарства, його певна технічна оснащеність на базі міжгосподарської кооперації. Засобом удосконалення територіальної організації АПК є оптимізація виробничих зв'язків у межах сировинних зон і створення надійної сировинної бази переробних підприємств як передумови підвищення їх економічної ефективності.

У науковій літературі спостерігаються дещо інші підходи до виділення елементів територіальної структури АПК. Один з них полягає у розгляді сільського господарства як генетичної першооснови АПК, що дає підстави для виділення агропромислових територіальних систем, спеціалізованих та інтегральних агропромислових районів і зон (М.М. Паламарчук, P.O. Язиніна). їх розвиток ґрунтується на максимальному використанні природних умов та раціональному поєднанні різних галузей. Згідно з цим підходом пропонується виокремлювати такі елементи:

1) агропромислові територіальні системи (АПТС) - територіальні поєднання сільськогосподарських і промислових підприємств, які безпосередньо пов'язані між собою виробничо-територіальними зв'язками. Основними складовими АПТС є: промислове підприємство, що переробляє сільськогосподарську сировину; сільськогосподарські підприємства або їх системи, спеціалізовані на виробництві відповідної сировини; заготівельні пункти; транспортні засоби; допоміжні підприємства. Сировинна зона і переробне підприємство становлять елементарну агропромислову територіальну систему (комплекс);

2) спеціалізовані агропромислові райони - територіальне зосередження і поєднання агропромислових підприємств та елементарних агропромислових систем однієї спеціалізації в межах певної спеціалізованої зони. Спеціалізований район охоплює вирощування і промислову переробку певної продукції на конкретній території, що має сприятливі природні й економічні умови. Виробничі функції галузевих районів досить різноманітні;

3) спеціалізовані агропромислові зони - територіальні зосередження і поєднання спеціалізованих агропромислових територіальних систем і спеціалізованих агропромислових районів у межах певної сільськогосподарської зони або її частини;

4) інтегральні агропромислові райони - територіальне зосередження і поєднання агропромислових підприємств та елементарних агропромислових систем різної спеціалізації в межах певної частини сільськогосподарської зони;

5) інтегральні агропромислові зони - територіальне зосередження і поєднання агропромислових підприємств, елементарних агропромислових систем і агропромислових районів у межах однієї або кількох сільськогосподарських зон. Для них характерна зональна спеціалізація сільського господарства, розвинена переробна промисловість.

В Україні сформувалися три інтегральні агропромислові зони - Поліська, Лісостепова і Степова, спеціалізовані агропромислові райони - цукробурякові, льонопромислові, виноградовиноробні, плодоовочево-промислові, олійно-жирові та інші форми зосередження агропромислового виробництва.

Крім зазначених зональних елементів територіальної структури АПК, необхідно виокремлювати азональні, що сформувались навколо великих міст та міських агломерацій. Вони задовольняють потреби міських жителів у молочній та овочевій продукції, м'ясі, птиці і т. ін. Найбільшого розвитку набули такі спеціалізовані комплекси, як молочнопромисловий, овочепромисловий, картоплепромисловий, плодово-ягідний, птахопромисловий (переважно виробництво яєць), м'ясопромисловий.

До найважливіших специфічних особливостей приміських АПК належать: орієнтація їх розвитку на цілорічне забезпечення населення малотранспортабельною продукцією, що не може довго зберігатись; залучення в господарський обіг деяких відходів міського комунального господарства і підприємств громадського харчування; формування у приміській зоні комплексів великих підприємств промислового типу - птахофабрик і овочевих фабрик, підприємств з відгодівлі молодняку тварин тощо.

Формування агропромислових комплексів можна простежити на всіх господарських рівнях народного господарства України в цілому до окремих сільськогосподарських підприємств. Поки що немає єдиної термінології для визначення агропромислової інтеграції або класифікації агропромислових формувань, що пояснюється недостатнім вивченням різних типів агропромислових комплексів.

Є декілька підходів до виявлення основних типів АПК. Один з них базується на широковідомій концепції про формування регіональних і локальних агропромислових комплексів. Регіональні комплекси, що сформувались на основі територіального поділу праці, охоплюють території економічних макрорайонів країни та адміністративних областей. У свою чергу локальні АПК формуються на території окремих мікрорайонів. На локальному рівні найбільш яскраво виявляються первинні виробничі види агропромислової інтеграції - агропромислові об'єднання, агропромислові комбінати - АПК вузлів і центрів.

За названим підходом виділяються комплекси за їх територіальними масштабами, які в свою чергу визначаються певними економічними чи адміністративними одиницями. Така думка широко висвітлена у працях українського економіко-географа А.Т. Ващенка (1975 р.), російських економістів Н.Д. Колесова, В.І, Овчинникова, А.Ф. Тарасова (1973 р.).

Другий підхід представлений у роботах Інституту географи HAH України (М.М. Паламарчук, В.П. Нагірна, Г.В. Балабанов, P.O. Язиніна, CM. Малюк). На основі рівня територіального зосередження і характеру поєднання комплексів різної спеціалізації автори вирізняють такі тини агропромислових територіальних АПК:

1) агропромислові територіальні системи, які поділяють на елементарні та стадійні;

2) ареальні АПК, що охоплюють зональні та районні;

3) регіональні АПК, до складу яких входять АПК економічних районів, адміністративних областей та районів;

4) приміські АПК (рис. 2.1).

Методологія вчених Інституту географії HAH України полягає в тому, що автори йдуть від простого (елементарний АПК) до більш складного. Такий підхід є суспільно-географічним, оскільки в основу виділення типів покладений характер просторового зосередження виробництва. Тому розглянемо більш детально типи АПК.