Розділ 3. ЕКОНОМІКА ОСНОВНИХ МАКРОРЕГІОНІВ УКРАЇНИ

3.1. Формування та розвиток економіки індустріальних регіонів України

3.1.1. Донецький економічний регіон

Територія регіону охоплює Донецьку і Луганську адміністративні області загальною площею 53,2 тис. км2 (8,8 % площі території України). Економіко-географічне положення Донецького економічного регіону є окраїнним і прикордонним. Регіон розташований на крайньому сході держави, він межує з Придніпровським, Харківським економічними регіонами та з Росією.

У міжрайонному територіальному поділі праці регіон виділяється насамперед як важлива вугільно-металургійна база з розвитком важкого машинобудування, теплової електроенергетики, галузей хімічної, цементної та скляної промисловості. На території регіону залягають цінні мінерально-сировинні ресурси, що стало однією з головних передумов формування потужного промислового комплексу.

У функціонально-галузевій структурі Донецького економічного регіону різко переважає важка промисловість. Формування промислового комплексу відбувалося на основі розвитку вугільної промисловості і чорної металургії. Ці галузі стали передумовою розвитку хімічних виробництв, металомісткого машинобудування і залізничного транспорту. На території регіону сформувались потужні міжгалузеві комплекси - вугільно-металургійний, паливно-енергетичний, хімічний і машинобудівний. Наявність значних запасів енергетичного вугілля зумовлює розвиток тут паливної і електроенергетичної промисловості, а також коксівного вугілля, вапняків, доломітів, вогнетривких глин, створює сприятливі умови для розвитку чорної металургії. Тут видобувається харчова сіль, яка слугує сировиною для розвитку основної хімії. Є значні запаси сировини для розвитку індустріально-будівельного циклу. Виробничий профіль Донецького регіону визначає передусім група таких провідних енерговиробничих циклів (ЕВЦ): вуглеенергохімічний, пірометалургійний чорних металів, гірнично-хімічний, машинобудівний.

Вуглеенергохімічний цикл має найбільш повну структуру і представлений декількома ланками. Найважливіші з них - вуглеенергетична і газохімічна. Вуглеенергетична ланка (підцикл) представлена видобутком і збагаченням вугілля. Газохімічний підцикл базується на одержанні і хімічній переробці коксових газів, які утилізуються на підприємствах коксохімії, а також природних газів, що надходять у регіон з інших регіонів України та з Росії.

Коксовий і природний гази - це основа для розвитку азотної промисловості (Горлівка, Сєверодонецьк). На цій базі працюють підприємства, що випускають синтетичні барвники і хімічні реактиви у Донецьку. На основі утилізації коксових газів випускаються сотні видів хімічної продукції: сульфат амонію, бензол і його похідні, фенол, азотні добрива, азотна кислота, стирол, полістирол, поропласти та ін.

Розвиток окремих ланок вуглеенергохімічного ЕВЦ приурочений до промислових вузлів, центрів чорної металургії і хімічної індустрії, в яких споживається велика кількість електро- і тепло-енергії, що виробляється на потужних теплових електростанціях і міських ТБЦ.

Пірометалургійний цикл чорних металів охоплює такі стадії: одержання коксу, виплавка чорних металів (чавун, сталь, прокат) і виробництво феросплавів (м. Стаханов). Виробництво коксу розміщено переважно в межах металургійних центрів. Коксохімічні підприємства Донецького регіону поставляють кокс для потреб металургійних заводів України, а також на експорт. Вони розміщені в Авдіївці, Донецьку, Горлівці, Маріуполі,

Комунарську, Єнакієвому, Макіївці та інших господарських центрах.

Виробництво чорних металів зосереджено на великих металургійних заводах повного циклу. їх розміщення має певні особливості. Потужні комбінати зосереджені в центральній частині регіону, де видобувається коксівне вугілля (Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка). Другим великим металургійним підрайоном є Приазовський (Маріупольський), розміщений між родовищами донецького коксівного вугілля і керченської руди.

На території Донецького регіону зосереджено майже половину основних підприємств пірометалургійного циклу чорної металургії України і більшість допоміжних (з видобутку флюсів і вогнетривів).

Гірничохімічний цикл сформувався на базі потужних родовищ кам'яної солі, а також газового вугілля. Величезними масштабами характеризується содова промисловість (Лисичанськ, Слов'янськ). На довізній сировині базується виробництво фосфорних добрив (Костянтинівна). До гірничохімічного циклу входить також нафтохімічна промисловість (Лисичанськ).

Серед підприємств циклу виділяється група механізованих гірничопромислових об'єктів, які видобувають карбонатну сировину, цехів сирого росолу, які спеціалізуються на виробництві кальцинованої і каустичної соди, та деякі види іншої продукції (сірчана і фосфорна кислота, хлористий кальцій і амоній, гідроокиси кальцію і т. ін.). У результаті диверсифікації виробництва рівень комплексного використання гірничохімічної сировини постійно підвищується (рис. 3.1).

Машинобудівний цикл Донецького економічного регіону охоплює дві групи підприємств - машинобудівні і металообробні заводи. Останні виконують роль допоміжного виробництва для машинобудівних галузей. Вони ремонтують технологічне устаткування і прилади, різні засоби механізації і автоматизації виробничих процесів для підприємств усіх галузей промисловості. Ці підприємства розміщуються здебільшого поблизу тих виробництв, які вони повинні обслуговувати.

Головний напрям спеціалізації заводів машинобудівного циклу - випуск металомісткого і складного устаткування для металургійної, гірничодобувної і будівельної індустрії, транспортних засобів, верстатобудування. Найбільшими центрами машинобудівного циклу виступають: Краматорськ, Луганськ, Маріуполь, Горлівка, Донецьк, Дружківка, Стаханов, Слов'янськ, Ясинувата, Дебальцеве.

Рис. 3.1. Гірничохімічний цикл (Поділ зв'язків за значенням на основні та додаткові показано товщиною лінії.)

Крім чотирьох провідних енерговиробничих циклів у Донецькому економічному регіоні розвинуті такі цикли: індустріально-будівельний, текстильно-промисловий, рибопереробний та система агропромислових циклів.

У територіальній структурі промислового комплексу Донецького регіону переважають великі промислові утворення - промислові центри і вузли, що сформувались на основі агломераційного та вузлового ефекту.