Розділ «2.8. Машинобудівний комплекс»

Машинобудування і металообробка охоплює кілька десятків спеціалізованих галузей, подібних за технологією і використанням сировини. Крім того, до складу цього міжгалузевого комплексу входить "мала металургія" - виробництво сталі й прокату на машинобудівних підприємствах. Комплекси галузей машинобудування розглядаються в межах держави, економічних районів, підрайонів і навіть окремих міст. Вони є складними міжгалузевими утвореннями, які відрізняються широким розвитком зв'язків на основі виробничого кооперування. Зв'язки машинобудування з іншими галузями і міжгалузевими комплексами - це одна з важливих умов функціонування господарських комплексів економічних районів. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей, машинобудування забезпечує комплексну механізацію й автоматизацію виробництва, реалізує досягнення науково-технічного прогресу. Особливо важлива роль належить верстатобудуванню, виробництву обчислювальної техніки й електротехнічній промисловості.

Машинобудівний комплекс України характеризується складною галузевою структурою. Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі основні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожнє, виробництво технологічного устаткування для різних галузей промисловості та ін. Кожна група об'єднує декілька галузей, подібних за використанням сировини і технологією виробництва.

Функціонально будь-який машинобудівний комплекс може бути розчленований за стадіями технологічного процесу на заготовку, механічну обробку і складання. Заготовка представлена спеціалізованими підприємствами і значною мірою роздрібненими цехами невеликої потужності при машинобудівних заводах. Тому очевидно, що в машинобудівних комплексах окремих регіонів необхідно підвищувати концентрацію і поглиблювати спеціалізацію заготівельних виробництв. Завдяки цьому досягається пропорційність розвитку окремих технологічних стадій єдиного виробничого процесу. Недостатній рівень концентрації випуску спеціалізованих виробів є причиною того, що багато машинобудівних підприємств змушені виробляти їх у себе з підвищеними затратами праці і матеріальних засобів. Враховуючи це, необхідно дотримуватись ефективного розміщення підприємств машинобудування, раціонального поєднання складальних підприємств зі спеціалізованими заводами, що випускають вузли і деталі для використання у машинобудуванні.

Розміщення підприємств машинобудування залежить від багатьох факторів. Так, деякі галузі тяжіють до металургійних баз у зв'язку з високою металомісткістю їх продукції, інші розвиваються в районах високої технічної культури з достатньою кількістю кваліфікованих кадрів. Переважна більшість виробництв машинобудування зосереджена в районах споживання готової продукції. Останні мають значні переваги порівняно з іншими районами, тому що у машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції становлять у середньому 1,3-1,5 т, а затрати на транспортування будь-якої машини набагато вищі, ніж затрати на транспортування металу, що використовується для її виробництва. Тому досить часто зустрічаються випадки, коли навіть металомісткі виробництва розміщуються в районах споживання.

Оптимальні умови для розвитку машинобудівних комплексів складаються в тих районах, де джерела сировини збігаються з місцями споживання готової продукції. При цьому значно скорочуються транспортні витрати на перевезення сировини (металу), машин і устаткування, встановлюються міцні виробничі зв'язки між підприємствами машинобудування і чорної металургії. Відходи машинобудування широко використовуються металургійними підприємствами, які спеціалізуються на випуску тих сортів металу і литва, що необхідні машинобудівним заводам.

Розміщення машинобудування і формування машинобудівних комплексів залежать від розвитку спеціалізації і кооперування. Завдяки цим двом формам суспільної організації виробництва відособлюються окремі галузі, досягається чіткий розподіл праці між підприємствами всередині окремо взятої галузі і між різними галузями. На основі різних форм спеціалізації виробництва можна виділити такі групи галузей машинобудування: 1) предметної спеціалізації (енергетичне, транспортне, сільськогосподарське машинобудування тощо); 2) подетальної спеціалізації (виробництво підшипників, запасних частин для різних деталей); 3) технологічної спеціалізації (виробництво литва, ковальсько-пресових апаратів та ін, 4) виробництво ремонтних робіт.

Функціональне призначення виділених груп галузей докорінно відрізняється. Галузі предметної спеціалізації підтримують широкі зв'язки щодо збуту продукції у вигляді готових виробів. Тому підприємства цих галузей мають чітко виражену споживну орієнтацію. Для галузей технологічної і подетальної спеціалізації характерні виробничі зв'язки, на основі яких можна досягти обслуговування потреб одного великого регіону або декількох регіонів. Поглиблення подетальної і технологічної спеціалізації виробництва веде до змін у розміщенні машинобудівних підприємств і до розвитку виробничого кооперування. Збільшується кількість підприємств-суміжників, які забезпечують роботу головних заводів - інтеграторів виробництва. Подетальна спеціалізація одержала широкий розвиток в автомобіле-, тракторо-, комбайно-, приладобудуванні, радіоелектронній промисловості та в інших галузях. У результаті подетальної спеціалізації підприємств-суміжників зростає частка напівфабрикатів у собівартості готової продукції головних заводів. При цьому для машинобудування характерні виробничі зв'язки по лінії кооперування з багатьма галузями промисловості, зокрема з хімічними виробництвами, підприємствами текстильної та лісової промисловості.

Необхідно зазначити, що подетально і технологічно спеціалізовані підприємства-суміжники часто розміщуються у невеликих містах і поселеннях міського типу, щоб раціональніше використати трудові ресурси. Головні підприємства розміщуються, як правило, у великих промислових центрах. Такий характер розміщення, наприклад, характерний для великих промислових агломерацій - Київської, Харківської, Дніпропетровсько-Дніпродзержинської, Донецько-Макіївської, Львівської, Одеської та ін.

Характерною особливістю територіальної організації машинобудування є формування локальних машинобудівних комплексів на основі кооперування виробництва. Локальні комплекси виникають там, де промислові підприємства об'єднані спільністю транспортно-географічного положення, виробничої інфраструктури і взаємними виробничо-економічними та виробничо-технологічними зв'язками. Деякі автори обмежують територію локальних комплексів рамками окремо взятого міста (територіально-промислового центру), інші вважають, що це утворення може формуватися в межах територіально-сумісних декількох промислових центрів і пунктів. При цьому в обох випадках підкреслюється, що головною ознакою комплексів є наявність міцних зв'язків між підприємствами машинобудування, що сприяє їх взаємодії.

Розглядаючи машинобудівний комплекс, як складне міжгалузеве утворення, необхідно дотримуватися класифікації всіх галузей за особливостями їх розміщення і ступенем розчленування технологічного процесу. Виділяють такі групи об'єднаних галузей: важке машинобудування, загальне машинобудування, середнє машинобудування, виробництво точних машин, механізмів, приладів та інструментів; виробництво металічних виробів і заготовок, ремонт машин і устаткування.

Група важкого машинобудування охоплює виробництво металургійного, гірничого і підйомно-транспортного устаткування, енергетичних блоків (парових котлів, атомних реакторів, турбін і генераторів), а також інших металомістких і великогабаритних виробів. Підприємства важкого машинобудування мають повний виробничий цикл, який охоплює заготовку, механічну обробку і складання готових виробів. Переважна їх більшість розміщується у металургійних базах або поблизу них, а в деяких випадках орієнтується і на райони споживання.

Найбільшим підприємством важкого машинобудування в Україні є Новокраматорський завод (м. Краматорськ Донецької області). Тут випускається устаткування для металургійних заводів та для гірничорудної промисловості, ротори для турбін, крокуючі екскаватори, прокатні стани, важкі металорізальні верстати. Другим великим підприємством у Донбасі є Горлівський машинобудівний завод, що виготовляє устаткування для вугільних шахт та інші складні машини для різних галузей гірничої промисловості. Центрами важкого машинобудування є Донецьк, Луганськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Маріуполь та ін. Більшість заводів важкого машинобудування тяжіють до центрів виробництва металу і до споживачів готової продукції.

Серед найбільших підприємств енергетичного машинобудування виділяється Харківський турбінний завод, що є головним виробником турбін потужністю до 1 млн кВт. Потужне підприємство важкого машинобудування розміщене у металургійному центрі Приазов'я - Маріуполі. Тут виробляють устаткування для металургійної і вугільної промисловості, будівельної індустрії, автомобільної і шляхової промисловості. Виробництво металургійного устаткування, важких пресів, металоконструкцій зосереджено у містах Придніпров'я - Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці. Чимало центрів випускають устаткування для хімічної і нафтохімічної промисловості. Зокрема, Сумське машинобудівне виробниче об'єднання виробляє технологічні лінії для азотно-тукової промисловості, устаткування для компресорних станцій; виробниче об'єднання "Більшовик" у Києві спеціалізується на виробництві устаткування для переробки полімерних матеріалів; Дрогобицький долотний завод випускає інструмент для буріння нафтових і газових свердловин.

Необхідно зазначити, що 85 % усієї продукції важкого машинобудування випускається у Донецькому, Придніпровському та Північно-Східному (Харківському) промислових районах. Причому понад 60 % її виробництва припадає на Донбас.

Група загального машинобудування представлена підприємствами, що займаються складанням металевих конструкцій та виготовленням великих за розмірами заготовок. До неї належать такі важливі галузі: транспортне машинобудування (без автомобілебудування), виробництво технологічного устаткування для промисловості (крім легкої і харчової) і будівництва, сільськогосподарське машинобудування (без тракторобудування).

Одна з провідних галузей - локомотивобудування. Головне підприємство - Луганський тепловозобудівний завод, що випускає магістральні тепловози. З ним кооперується Харківський завод транспортного машинобудування. Інші заводи здійснюють ремонт тепловозів і розміщені, як правило, у великих залізничних вузлах.

У тісному зв'язку з локомотивобудуванням розвивається вагонобудування. Воно представлено заводами: у Маріуполі (металеві вагони-цистерни), Кременчуці (Крюківський завод великовантажних піввагонів), Дніпродзержинську (вагони для перевезення руди і вугілля), Стаханові (промислові вагони).

Суднобудування спеціалізується на будівництві суден різного призначення - морських, океанічних, річкових та комбінованих типів: танкерів, суховантажних, дизель-електроходів, риболовних траулерів. Найбільшими центрами морського суднобудування в Україні є Миколаїв, Херсон, Керч - важливі порти Причорноморського району. Центром річкового суднобудування є Київ. Судноремонтна промисловість розвинена в Одесі, Іллічівську, Севастополі, Маріуполі, а також в Ізмаїлі, Кілії, Вилковому (на Дунаї).

Група середнього машинобудування охоплює галузі з високим рівнем розвитку спеціалізації і кооперування виробництва. На розміщення підприємств цієї групи вирішальний вплив має фактор наявності кваліфікованих трудових ресурсів. До найважливіших галузей середнього машинобудування належать: автомобілебудування, тракторобудування, верстатобудування.