Розділ «3.2. Особливості економічного розвитку індустріально-аграрних регіонів України»

3.2.1. Харківський (Північно-Східний) економічний регіон

Промисловий комплекс Харківського регіону об'єднує промислові підприємства трьох областей - Харківської, Полтавської і Сумської. Цей регіон сформувався і розвивається як регіональний промисловий комплекс під впливом одного з найбільших промислових центрів України - м. Харкова. Він займає вигідне економіко-географічне положення стосовно Донецького і Придніпровського промислових регіонів, а також межує з Центрально-чорноземним районом Росії.

Природно-ресурсний потенціал Харківського економічного регіону, порівняно з Донецьким і Придніпровським регіонами, обмежений. Основні види корисних копалин - природний газ і нафта, а також залізні руди. Є значні запаси мінерально-будівельної сировини на території всіх трьох адміністративних областей.

У господарському комплексі Харківського економічного регіону провідне місце займає машинобудівний цикл, в якому зайнято більше половини загальної кількості промислово-виробничого персоналу. Він має складну структуру і представлений усіма стадіями виробництва. Початкова стадія циклу - виплавка чавунних і стальних заготовок - пов'язана зі спеціалізованими заводами, що мають спеціальні цехи. Наступні стадії машинобудівного циклу представлені галузями важкого і металомісткого машинобудування - виробництвом енергетичного, гірничорудного, будівельно-дорожного, хімічного, підйомно-транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

Окремі групи у циклі представляють виробництва, що спеціалізуються на випуску технологічного устаткування для різних галузей народного господарства, а також трудомісткі, але не металомісткі (електротехнічна, приладобудівна, авіаційна, верстатобудівна промисловість).

Розвинені також інші енерговиробничі цикли, зокрема такі: нафтогазохімічнийу що охоплює видобуток і переробку нафти, видобуток, переробку, транспортування трубопроводами і використання на місці природного газу як сировини для хімічної промисловості; текстильно-промисловий - первинна переробка шерсті, прядіння, ткацтво і обробка тканин з місцевої і довізної сировини, випуск трикотажу, швейних виробів і взуття; індустріально-будівельний - виробництво цементу, залізобетонних виробів, керамічної плитки, стінових та інших будівельних матеріалів; агропромисловий (рослинницькі і тваринницькі галузі).

Територіальна структура економічного регіону представлена Харківською промисловою агломерацією, промисловими вузлами і центрами. Так, на території Харківської області виділяють однойменну промислову агломерацію та промислові вузли - Лозівський, Куп'янський.

Харківська промислова агломерація належить до категорії найбільших локальних утворень, які сформувались навколо потужного харківського промислового вузла. До її складу входять території Харківського, Чугуївського, Нововодолазького, Дергачівського, Зміївського, Печенізького районів, а також частково Валківського, Золочівського, Кегичівського, Первомайського, Балаклійського, Шевченківського районів. Крім Харкова (1470 тис. осіб), ця агломерація включає полігалузевий центр Чугуїв, а також інші агломеровані міста: Дергачі, Люботин, Зміїв, Мерефа, Південне, Балаклія, Валки, Первомайський.

Провідну роль у функціонально-галузевій структурі промисловості агломерації відіграє машинобудування. Особливо виділяють тракторне і сільськогосподарське машинобудування (заводи: тракторний, моторобудівний, "Серп і молот", тракторних двигунів, "Поршень", тракторних самохідних шасі). Поряд з цими виробництвами у Харкові добре розвинене енергетичне машинобудування (заводи: турбінний, "Укрелектромаш", електромеханічний, "Електроважмаш", "Електромашина", "Південкабель" та ін.). Далеко за межами України відома промислова продукція підприємств транспортного машинобудування (виробниче об'єднання "Завод ім. В.А. Малишева", авіаційне виробниче об'єднання, заводи підшипниковий, велосипедний тощо). Харків є важливим центром верстато- і приладобудування.

Місто Харків, що виступає ядром однойменної промислової агломерації, є сполучною ланкою між індустріальним Донбасом і аграрно-індустріальними Сумською та Полтавською областями. Через нього проходять важливі залізничні напрямки в центральні райони Росії, до Києва і до областей Придніпров'я. У містах Первомайськ і Балаклія склались сприятливі умови для розвитку комплексу хімічних виробництв на базі використання природного газу і значних виробництв будівельних матеріалів (використання місцевої цементної сировини, вапняків, глин, пісків). Одне з найбільших підприємств - Балаклійський цементно-шиферний комбінат, який випускає високоякісний портландцемент, азбестоцементні труби і керамзитовий графіт.

Лозівський промисловий вузол формується на півдні Харківської області. Він має дуже вигідне транспортно-географічне положення на шляху до Донецького регіону. В Лозовій працюють і будуються підприємства - суміжники і філіали харківських заводів. Найбільші підприємства міста - ковальсько-механічний завод, завод "Трактородеталь" і машинобудівний, що спеціалізується на випуску різного устаткування, у тому числі для тваринницьких ферм. Харчова промисловість представлена м'ясокомбінатом, маслосирзаводом та рядом інших підприємств.

Куп'янський промисловий вузол формується на перехресті важливих залізничних шляхів України п'яти напрямків. Ядром вузла є м. Куп'янськ - полігалузевий промисловий центр. У ньому розвинено виробництво устаткування для цукрової промисловості, деталей для сільськогосподарських машин, продуктів харчування - цукру, молочних консервів, м'ясних виробів. На околиці міста побудований ливарний завод, продукція якого призначається для харківських заводів "Серп і молот" і тракторних двигунів.

У межах Полтавської області сформувались два промислові вузли - Полтавський і Кременчуцький.

Полтавський промисловий вузол об'єднує переважно промислові підприємства центру м. Полтави (318 тис. осіб), в якому домінують галузі машинобудування, харчової і легкої промисловості. Машинобудування представлено металообробними підприємствами і заводами, що випускають устаткування для хімічної, поліграфічної та м'ясної промисловості, заводом штучних алмазів, алмазного інструменту. Тут розміщені бавовнопрядильна і трикотажно-рукавична фабрики, шкіряні і взуттєві підприємства. Харчова промисловість представлена підприємствами з переробки молока, м'яса, випуску олії, овочевих консервів, кондитерських виробів та іншої продукції.

Кременчуцький промисловий вузол розміщений на лівому березі Дніпра між Кременчуцьким і Дніпродзержинським водосховищами. Промисловість вузла представлена машинобудуванням, електроенергетичною, нафтопереробною, легкою і харчовою галузями. Головне місто вузла - Кременчук з найбільшими підприємствами: заводом важкого автомобілебудування, дорожніх машин, вагонобудівним, нафтопереробним і сажевим. Розвинена харчосмакова промисловість.

На базі залізних руд Кременчуцького родовища побудований Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, продукція якого надходить на металургійні підприємства Придніпров'я. Поблизу Кременчука діє однойменна ГЕС на Дніпрі.

На території Сумської області найбільші промислові об'єкти функціонують в обласному центрі, промислових центрах Конотопі і Шостці.

Сумський промисловий вузол - це полігалузеве утворення, в якому профілюючими галузями є машинобудування (виробництво устаткування для хімічної промисловості, виробництво електронних мікроскопів, важких компресорів), чавуноливарне виробництво. В Сумах (293 тис. осіб) розміщене ВО "Хімпром", яке спеціалізується переважно на випуску фосфатних добрив, а також суконна, швейна і взуттєва фабрики. Розвинена харчова промисловість (цукрова, молочна, м'ясна, кондитерська та ін.).

Значними промисловими центрами стали Конотоп і Шостка. Конотоп - залізничний вузол, центр виробництва поршнів і апаратури для автоматизації процесів гірничої промисловості. Шостка - центр розвитку хімічної промисловості (виробництво кінофотоплівки, магнітної стрічки, хімреактивів).