Розділ «2.4. Будівельний комплекс»

Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких призначається для капітального будівництва у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального господарства та всіх інших сфер людської діяльності. Сьогодні на виробництво будівельних матеріалів припадає більше половини затрат, пов'язаних з будівельно-монтажними роботами в Україні. Про значення промисловості будівельних матеріалів свідчить той факт, що затрати на будівельно-монтажні роботи становлять 1/2 загального обсягу капітальних внесків у народне господарство.

До складу будівельного комплексу входять три основні групи галузей:

1) видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь та ін.);

2) виробництво в'яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс);

3) виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні та інші конструкції і блоки).

Всі ці виробництва розвиваються на території України. Найбільшого розмаху набуло виробництво збірного залізобетону, деяких стінових виробів, віконного скла і цементу (табл. 2.2).

Галузі будівельного комплексу розвиваються в усіх районах, однак переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівництва. У зв'язку з цим на перший план висувається виробництво цементу, збірного залізобетону і заповнювачів для бетону. В різних районах освоєні родовища мінерально-будівельної сировини - джерел природних будівельних матеріалів. Використовуються відходи окремих галузей важкої індустрії (шлаки в металургійному виробництві, відходи золи в електроенергетиці). Це привело до виникнення комплексів підприємств на основі комбінування виробництва будівельних матеріалів з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою та галузями, що виробляють мінеральну сировину. Використання золи і шлаків теплових електростанцій, відходів вуглезбагачувальних фабрик, металургійного виробництва посилює зв'язки промисловості будівельних матеріалів з галузями важкої індустрії і розглядається як один з головних резервів зростання виробництва продукції.

На розміщення підприємств будівельного комплексу, зокрема виробництво будівельних матеріалів, найбільший вплив справ-

Таблиця 2.2. Виробництво найважливіших видів продукції будівельного комплексу

ляє сировинний фактор. Наближення виробництва до сировинних баз зумовлюється великими обсягами витрат сировини на одиницю продукції і низькою її транспортабельністю. Так, перевезення піску або гравію автотранспортом на 50 км обходиться в 10 разів дорожче порівняно з їх видобутком. На виробництво 1 т цементного клінкеру витрачається 1,5-2,5 т вапняку і глини, 1 т вапна - 2 т вапнякового каменю, а 1 т керамічних труб - до 1,5 т глини. Частка витрат на сировину становить 15-25 % у структурі собівартості продукції.

Деякі галузі промисловості будівельних матеріалів тяжіють до споживача, зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в'яжучих матеріалів. їх продукція менш транспортабельна, ніж сировина. Однак часто вибираються такі варіанти їх розміщення, які дають можливість враховувати тяжіння до сировинних баз і до споживачів.

Зважаючи на значення сировинного і споживного факторів, розрізняють дві групи галузей:

1) переважно сировинної орієнтації - виробництво цементу, азбестово-цементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна та ін.;

2) переважно споживчої орієнтації - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Підприємства, що пов'язані із сировинними базами, мають повний цикл виробництва (наприклад, виробництво цементу, скла, цегли). Деякі підприємства у районах споживання працюють на довізних напівфабрикатах (бетонні та залізобетонні заводи, підприємства, що виробляють санітарно-технічні вироби).

Основна галузь будівельних комплексів - цементна промисловість. Вона розвивається у тих районах, де сировина (глини, мергелі, вапняки) територіально суміщена з мінеральним паливом або залягає вздовж основних напрямів його транспортування. У деяких районах цементні заводи працюють на відходах чорної і кольорової металургії (Донбас). Цементна промисловість характеризується високим рівнем виробничої концентрації. її сучасні підприємства мають потужність понад 1 млн т на рік.

Перший цементний завод споруджено в 1896 р. у Донбасі (Амвросіївка). Тут залягають високоякісні карбонатні породи, що використовуються сьогодні Амвросіївським цементним комбінатом (до нього належать п'ять заводів і чотири кар'єри). У Донецькій області працюють також Краматорський і Єнакіївський заводи. Донбас раніше посідав перше місце в Україні за виробництвом цементу. Крім природної сировини на заводах використовувались відходи чорної металургії (шлаки). Потужні цементні підприємства працюють на Дніпропетровщині (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг) та Харківщині (Балаклія), у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Значно меншої потужності діють підприємства у Бахчисараї (Автономна Республіка Крим), у Миколаївській, Одеській, Івано-Франківській областях. Всього в Україні діє 15 підприємств з виробництва цементу.

У 2010 р. цементні заводи України виробили 9,5 млн т цементу. Найбільшу кількість цементу виробляли заводи Дніпропетровської області - майже одну четверту частину від загального виробництва в Україні. Друге місце за виробництвом посідала Хмельницька область (Кам'янець-Подільський цементний завод), а на третьому місці була Донецька область, за ними - Харківська, Івано-Франківська, Рівненська і Львівська області.

Якщо виробництво цементу тяжіє до сировинних баз, то промисловість збірного залізобетону - до місць споживання готової продукції (9/10 всього обсягу виробництва). Для виробництва залізобетону необхідна велика кількість заповнювачів (щебеню, піску), а також стальної арматури і цементу.