2.12.1. Основи наукових досліджень соціальних комплексів
У зростанні добробуту народу, підвищенні рівня його життя одне з центральних місць належить соціальному комплексу. Його вивчення та наукове осмислення в рамках регіональної економіки та економічної і соціальної географії в різні роки здійснювали Я.Б. Олійник, В.І. Куценко, О.О. Любіцева, A.B. Степаненко, І.Т. Твердохлєбов, Т.І. Шпарага та ін.
Так, на думку Т.І. Шпараги, соціальний комплекс - це сукупність галузей та видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб людини і суспільства в цілому у формуванні й удосконаленні фізичних, культурних, духовних, інтелектуальних якостей, створенні належних матеріально-побутових умов життєдіяльності.
До соціального комплексу належать: освіта, наука, культура, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення, рекреаційне господарство, кредитування, страхування, торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт і зв'язок з обслуговування населення.
Отже, до складу соціального комплексу входять як галузі матеріального виробництва, так і невиробничої сфери, тому не слід ототожнювати його із жодною з цих сфер господарства окремо. Він є похідним від усіх елементів господарського комплексу, оскільки критерій його виділення лежить абсолютно в іншій площині. З одного боку, соціальний комплекс включає галузі невиробничої сфери, а з іншого - галузі матеріального виробництва, які об'єднані спільністю функції - забезпечення комплексу послуг, необхідних для задоволення життєвих потреб людини відповідно до реальних можливостей держави на конкретному етапі історичного розвитку. Функціональна роль соціального комплексу в суспільстві полягає у відтворенні головного елементу національного багатства - гармонійно розвинутої, економічно і соціально активної особистості.
На думку Т.І. Шпараги, залежно від економічної природи і цільового призначення галузей, у межах соціального комплексу розрізняють три підкомплекси: матеріально-побутовий, який охоплює житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування населення, торгівлю і громадське харчування, кредитування, соціальне забезпечення; культурно-освітній та науковий, який включає систему освіти, науки, культури; рекреаційно-оздоровчий, до складу якого входять охорона здоров'я, фізична культура і спорт, лікувально-оздоровча і рекреаційна діяльність.
З іншої позиції соціальний комплекс поділяється на підкомплекси галузей з обслуговування населення (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, соціальне страхування, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, освіта, культура, мистецтво), з обслуговування суспільства (управління, охорона громадського порядку) та науковий комплекс (рис. 2.8).
Соціальний комплекс можна визначити також як сукупність підприємств і установ, що створюють особливі споживні вартості - У формі матеріальних і нематеріальних послуг.
Послуга - це праця, спрямована безпосередньо на задоволення потреб певної особистості - індивідуального замовника, клієнта, споживача конкретної послуги.
У сучасній економічній літературі існують суперечливі погляди на саму природу послуг, їх класифікацію, структуру. І хоча ці питання є переважно об'єктами вивчення економічної науки, їх вирішення впливає на перебіг географічних досліджень.
Зазначимо лише, що послуги можуть виступати в чистому вигляді (прийом у лікаря, юриста, послуги бібліотекаря) або в речовій формі (виготовлення на замовлення одягу, взуття, меблів, або ремонт цих предметів, а також різноманітної побутової техніки). У першому випадку діяльність з надання послуг населенню належить до матеріального виробництва, але залишається послугою, оскільки робота виконується за індивідуальним замовленням, а
Рис. 2.8. Галузевий склад соціального комплексу
не у вигляді масової товарної продукції промисловості, що теж надходить у торговельну мережу.
На відміну від продукції промисловості та сільського господарства, послуги не утворюють товарних запасів і не складуються, а тому діяльність закладів і підприємств з їх надання повинна мати безперервний характер. Послуги не можна транспортувати, з метою одержання послуг можуть переміщуватись споживачі, а з метою їх реалізації - виробники послуг.
Послуги групують за такими ознаками:
- за частотою і невідкладністю попиту (повсякденні, періодичні, епізодичні, рідкоепізодичні);
- характером користування (універсальні і розраховані на певний контингент населення);
- характером поширення (масові й унікальні);
- ступенем стаціонарності (стаціонарні, тимчасові, пересувні);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Щук С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2.12. Соціальний комплекс“ на сторінці 1. Приємного читання.