Розділ «2.11. Транспортно-комунікаційний комплекс»

2.11.1. Транспортний комплекс

Транспорт - одна з найважливіших галузей виробничої і соціальної інфраструктури. Він забезпечує різні потреби господарства і населення в усіх видах перевезень. Транспорт забезпечує зв'язок між галузями господарства, між окремими населеними пунктами та районами країни, сприяє формуванню поділу праці, є активним чинником економічної спеціалізації господарства окремих районів, неможливої без обміну продукцією. Транспорт має сприяти якнайшвидшій інтеграції України в міжнародну економічну систему.

За призначенням розрізняють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничою або приватною метою), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) та особистого призначення.

Розрізняють також транспорт наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний.

Усі види транспорту є складовими єдиного транспортно-комунікаційного комплексу - територіального поєднання взаємопов'язаних видів транспорту, зв'язку й комунікацій, які, взаємодіючи одне з одним та із зовнішнім середовищем, найповніше задовольняють потреби господарського комплексу та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів, обміні інформаційними повідомленнями тощо.

Роботу всіх видів транспорту забезпечує транспортна інфраструктура - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв'язку, різноманітного технічного обладнання. Ефективність її функціонування визначається рівнем економічного збалансування усіх її складових, якого можна досягти лише за раціонального розподілу загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них. Просторова залежність транспортних мереж від розміщення продуктивних сил впливає на територіальну організацію транспорту в цілому та його складових. Це яскраво виявляється в існуванні первинних форм просторового розосередження транспорту - транспортних вузлів, центрів, пунктів.

Транспортний вузол - це комплекс транспортних споруд у певному населеному пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менше трьох ліній одного чи декількох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, розрізняють залізнично-автошляхові (Львів, Харків), залізнично-водно-автошляхові (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно-автошляхові (Ялта, Алушта, Канів) вузли. У кожному з них можуть бути наявними ще й елементи повітряного і трубопровідного транспорту.

В Україні розвинені всі види транспорту. На 10 тис. км2 території припадає 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньо-водних, 1933 км автомобільних шляхів з твердим покриттям (табл. 2.10).

Провідну роль у транспортно-економічних зв'язках відіграє залізничний транспорт. Проте частка його в загальному вантажообігу галузі значно знизилась. Кризові явища в розвитку економіки негативно позначалися на темпах і обсягах роботи галузі. Причинами зменшення вантажних перевезень були також: скорочення обсягів виробництва основних вантажоутворюючих галузей; зменшення експортно-імпортних перевезень; неподання вантажів для перевезення у заявлених обсягах; нестача транспортних засобів, їх незадовільні стан і спеціалізація; обмеження поставок нової техніки; неповне забезпечення транспорту паливом і запчастинами. Економічний стан галузі погіршується також через недостатню матеріально-технічну базу, неможливість її оновлення, а також внаслідок збитковості транспортних підприємств (табл. 2.11). Так, протягом останніх років різко знизились показники вантажоперевезень залізничним, водним та авіаційним транспортом (два останніх скоротили обсяги перевезень до рівня показників 80-х років), майже вдвічі зменшились обсяги транспортування трубопроводами. При цьому на автомобільний транспорт припадає основне навантаження у транспортуванні різних вантажів в Україні (69 %).

Кризові явища в розвитку економіки негативно позначалися на темпах і обсягах пасажирських перевезень різними видами транспорту загального користування в Україні (табл. 2.12). Так, різко скоротились обсяги перевезень водними й авіаційними видами транспорту, перші - через скорочення рухомого складу та кількості рейсових маршрутів, другі - через дуже значне подорожчання внутрішньодержавних авіарейсів. Значно зменшилось перевезення пасажирів муніципальним міським транспортом (крім метрополітену), що пов'язано із активізацією діяльності приватних перевізників. Натомість чисельність пасажирообороту на залізничному та автомобільному транспорті (крім приватних автомобілів) залишається доволі високою.

Розглянемо окремі види транспорту України більш детально.

Залізничний транспорт

Цей вид транспорту посідає друге місце в Україні за обсягами вантажообігу і перевезень пасажирів. Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і з іншими державами.

Таблиця 2.10. Транспортні шляхи сполучення України, км

Першу залізницю в Україні збудовано в 1861 р. (Львів - Перемишль), другу (Одеса - Балта) в 1865 р. Пізніше останню подовжили до Києва, а далі і до Москви. Невдовзі почала функціонувати залізниця від Курська через Харків до Азовського моря. У1870 р. Одесу сполучили залізницею через Київ - Курськ із Москвою. У 70-х роках збудовано залізницю Знам'янка - Миколаїв, низку залізниць, що з'єднали Росію з Румунією та Австро-Угорщиною. До Балтійських портів вели залізничні лінії Ромни - Любава, Київ - Ковель - Брест - Кенігсберг (нині Калінінград). У другій половині XIX ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі та Придніпров'ї. Першими залізничними лініями тут були Харків - Слов'янськ - Микитівка - Таганрог та Воронезько-ростовська залізниця. 1871-1872 рр. залізниці Донбасу були сполучені із загальною залізничною мережею Росії. 1884 р. закінчено будівництво так званої Єкатерининської залізниці: Донбас - Кривий Ріг через Катеринослав, яка об'єднувала технологічні процеси добування донецького вугілля із криворізькою рудою. 1875 р. закінчене будівництво залізниці Харків - Севастополь.

До 1890 р. всі найважливіші міста України були сполучені залізницями з центральною Росією. Наприкінці XIX - на початку XX ст. у зв'язку з промисловою кризою темпи залізничного будівництва в Україні помітно знизилися.

Загальна довжина залізниць України в 1913 р. становила 15,6 тис. км. У довоєнні роки тут їх споруджено майже 5 тис. км. Основне будівництво нових і докорінна реконструкція діючих магістралей зосереджувалися у напрямах Донбас - Валуйки - Єлець - Центр, а також на інших виходах з Донбасу. У 1937 р. завершено спорудження й реконструкцію залізниці Донбас - Москва, збудовано залізницю Херсон - Харків.

Науково-технічний прогрес, збільшення обсягів випуску нових ефективних, більш економних видів рухомого складу (тепловозів, електровозів) зумовили припинення випуску паровозів у країні в 1957 р.

В Україні е кілька великих транспортних вузлів. їх розрізняють за територіально-функціональним призначенням (розвитком міжсистемних соціально-економічних зв'язків) і характером експлуатаційної роботи: 1) вузли, що обслуговують переважно транзитні пасажирські та вантажні потоки, в тому числі перевалочні; 2) вузли, які обслуговують місцеві промислові підприємства і потреби населення міста; 3) місцеві вузли, які не здійснюють транзитних операцій.