Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І МІЖГАЛУЗЕВІ ВИРОБНИЧІ КОМПЛЕКСИ

Провідною галуззю спеціалізації степового АПК є зернопродуктовий комплекс. Тут сконцентроване основне виробництво зерна в Україні: майже 50 % посівних площ озимої пшениці держави, 45 % посівів кукурудзи, що має селекційне і фуражне значення. З інших зернових тут вирощують ярий і озимий ячмінь, у північному і центральному степу - овес, просо, горох, на зрошуваних землях - рис. Є посіви відносно нових для України культур рапсу, що визначаються високою продуктивністю та рентабельністю на міжнародному ринку.

Скотарство має м'ясо-молочний напрям, у приміській зоні - молочний. Свинарство має напівсальний напрям у північному степу, м'ясо-сальний і сальний - у південному. Воно є високорентабельною тваринницькою галуззю. Кормова база свинарства - зерноконцентрати.

Сформовано потужний олійнопродуктовий комплекс. Степовий АПК - основний виробник соняшнику, валові збори якого досягають 80 % державного обсягу. Тут знаходиться понад 80 % усієї площі соняшнику в Україні. Це одна з найбільш рентабельних землеробських культур.

На овочеві і баштанні культури припадає лише трохи більше 1 % посівної площі. Зосереджено значні площі з вирощування помідорів, цибулі, кабачків, баклажанів, солодкого перцю тощо. Допоміжними галузями степового АПК є баштанництво, виноградопродуктове, вовнообробне та цукробурякове виробництва. Площі під баштанними культурами розміщені переважно в Херсонській, Миколаївській і Запорізькій областях, які дають майже 90 % їх валового збору в Україні. У степовому АПК зосереджено близько 90 % виноградників України. Основні масиви насаджень розташовані в Криму та Одеській області. У степовому АПК високорозвинуте садівництво, виробляється до 45 % плодів і ягід. Головними постачальниками їх є Крим, Донецька і Дніпропетровська області.

У степовому АПК зосереджено більше половини поголів'я овець і виробляється 70 % вовни. Концентрація поголів'я овець найвища в Україні. Основний напрям галузі - вовновий на базі розведення асканійських тонкорунних овець, незначне поширення мають вовно-м'ясні напівтонкорунні цигайські та смушкові каракульські вівці.

У степовому АПК сприятливі умови (наявність ринку збуту, наявність концентратів) для розвитку птахівництва. Концентрація поголів'я птиці найвища в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях і в Криму, де сформувались АПК приміської спеціалізації.

В зоні добре розвинений рибопродуктовий комплекс. Центрами рибної і рибоконсервної промисловості є Керч, Бердянськ, Херсон, Очаків, Одеса, Маріуполь, Генічеськ, Ізмаїл.

4. Кримсько-карпатський тип: м'ясо-, молочно - і вовнопродуктовий АПК. Формується в складних і своєрідних природно-соціально-економічних умовах. Він складається з двох територіально віддалених частин - кримського і карпатського АПК.

У кримській частині АПК складний рельєф і значні територіальні відмінності в ґрунтово-кліматичних умовах. Сільськогосподарські угіддя дрібноконтурні. Наявність гірських луків та пасовищ і потреби курортного господарства зумовлюють розвиток молочно-м'ясного скотарства, птахівництва. Товарне значення має вівчарство. Найпоширеніші такі виробничі типи господарств: тваринницько-садівничий, молочно-м'ясного скотарства і вівчарства. Спеціалізацією основних вузлів кримського АПК є м'ясо- і молочнопромислове, плодоовочеконсервне, виноробне, тютюново-ферментаційне, ефіроолійне, рибоконсервне, макаронне, хлібопекарське, кондитерське, пивоварне, текстильне виробництва тощо.

Карпатська частина АПК також різноманітна за природноекономічними умовами. Гірська система Карпат, передгір'я і Закарпатська низовина мають значні відмінності в ґрунтово-кліматичних умовах.

Тут скрізь розвивається молочно-м'ясне скотарство на основі літнього випасу на гірських і передгірних пасовищах. Допоміжне значення мають свинарство, птахівництво і садівництво. Переважають виробничі типи господарств: льонарсько-скотарсько-свинарський у поєднанні із виробництвом картоплі, зерна, хмелю; скотарсько-льонарсько-буряківничий у поєднанні із свинарством і виробництвом зерна. Закарпатські передгір'я та низовини придатні для вирощування зернових (кукурудзи, озимої пшениці), тютюну, плодових дерев, винограду. Скрізь розвивається молочно-м'ясне скотарство в поєднанні із свинарством і вівчарством. Розвинена виноробна промисловість.

5. Субтропічний тип: виноградно-продуктовий, плодоконсервний і тютюново-ферментаційний АПК. Займає південні схили Кримських гір, що круто обриваються, утворюючи біля свого південного підніжжя вузьку прибережну смугу (2-8 км) - Південний берег Криму. Його сільськогосподарська спеціалізація полягає у вирощуванні винограду, тютюну, ефіроолійних культур, плодівництві. Найпоширеніші такі виробничі типи господарств: виноградарсько-тютюнницький з молочно-м'ясним скотарством; виноградарсько-садівничий, садівничо-тваринницький тощо.

Виноградно-продуктовий комплекс представлений виноградарством, первинним і вторинним виноробством. Основні підприємства розміщені в Ялті, Алушті, Севастополі, Феодосії, Судаку. Світову славу здобули марочні вина підприємств об'єднання "Масандра", "Магарач", "Інкерман", "Лівадія".

На базі плодівництва розвинутий плодоконсервний комплекс. Плодоконсервні комбінати розміщені в Ялті, Севастополі, Феодосії. На Південному березі Криму вирощують ефіроолійні культури (червону і рожеву троянди, шавлію мускатну, лаванду). Добре розвинутий тютюново-ферментаційний комплекс. Заводи з ферментації кримських жовтих тютюнів і виробництва цигарок та сигарет розміщені у Ялті, Феодосії.

На базі вилову риби в Чорному морі розвинутий рибопродуктовий комплекс. Центром рибної і рибоконсервної промисловості є Ялта. Центри м'ясної і молочної промисловості - Севастополь, Ялта, Алушта, борошномельно-круп'яної - Феодосія.

6. Приміський тип: овоче-молочно-м'ясопродуктовий АПК, У загальній класифікації регіональних АПК значне місце посідають приміські, які в типології виділяють за ознакою основної спеціалізації та рівнем концентрації виробництва, а також інтенсивністю ведення сільського господарства.

Приміські АПК формуються в зонах впливу великих міст і міських агломерацій, промислових, рекреаційних і обласних центрів. їх величина й територіальні межі залежать від чисельності міського населення і можуть замикатися в рамках приміського адміністративного району, групи районів або всієї області й у виняткових випадках виходити за межі області.

Для приміських АПК характерні: досить великі масштаби сільськогосподарського виробництва; високий ступінь його територіальної та організаційно-економічної концентрації; високий рівень інтенсифікації виробництва; в основному продовольча спеціалізація комплексу при майже повній відсутності вивезення і значному доведенні проміжних і кінцевих продуктів харчування, посилений розвиток галузей переробних сфер АПК, які покликані задовольнити зростаючі потреби міських жителів у повному асортименті, якості й ритмічності поставок готової продукції; високий рівень спеціалізації, міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції; широкі територіальні межі; розвинута територіальна структура концентричного типу, яка значно ускладнюється з формуванням системи мікроприміських АПК навколо міст агломерації; концентрація значної частини виробництв АПК у місті-центрі і формування в ньому агропромислового сектору як складової територіальної підсистеми приміського АПК і господарств міста.

Головною рушійною силою інтенсивного розвитку приміського АПК постає місто з його потужною індустріальною і будівельною базою, науково-виробничим потенціалом, розвиненою транспортною інфраструктурою, значними запасами вторинної сировини (зокрема тепла, електроенергії, харчових відходів тощо). Усе це дає підстави стверджувати, що приміське сільське господарство є функціонально-територіальним елементом великого міста.

Сучасні приміські АПК, що сформувалися в Україні навколо індустріальних центрів Донбасу, Придніпров'я, Києва, Харкова, Одеси, Львова, в курортній зоні південного берега Криму й узбережжя Чорного моря, мають низку специфічних рис і особливостей.