Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1. Предмет, зміст і завдання регіональної економіки

Регіональна економіка, як і інші суспільно-географічні та економічні науки, виникла й розвивається у тісному зв'язку із практичними потребами і запитами людського суспільства. їй належить важлива роль в оволодінні світоглядними началами й формуванні разом з іншими економічними науками професійної кваліфікації майбутніх географів та економістів.

Регіональна економіка - це міждисциплінарна галузь знань, що вивчає специфічні закони і закономірності суспільного відтворення на регіональному (просторовому ) рівні. Така просторова модифікація економічних законів і закономірностей розглядається як важлива й необхідна умова комплексного врахування та цілісної оцінки всіх елементів економічного життя суспільства, які мають своїм субстратом чи базисом конкретний регіон з його певними чітко визначеними ресурсами, можливостями та каркасною конфігурацією території.

Регіональна економіка в економічній науці повинна вивчатись у тісному зв'язку із природними, суспільними та виробничими відносинами. Це дуже складна й багатоаспектна категорія, зміст якої полягає в розподілі на певній території природних багатств, трудових ресурсів, капіталу і засобів виробництва, ресурсів інформації та інтелекту й творчості на основі їх тісної взаємопов'язаності між собою.

Поняття "регіональна економіка" трактується в науці неоднозначно і може вживатися в декількох значеннях. Часто його вживають для виявлення конкретного стану розподілу по території окремих економічних об'єктів і населення (аналіз фіксованого стану процесу). Регіональна економіка може розглядатись як форма організації діяльності людей і виробництва; як процес реалізації певних зрушень у розміщенні об'єктів виробничого та соціального комплексів на певній території або як один із напрямів економічної політики держави.

На думку Е.Б. Алаєва, регіональна економіка є "географічним напрямом в економіці, що досліджує особливості й закономірності розміщення продуктивних сил (РПС) та розвитку районів". При цьому під розміщенням продуктивних сил учений розумів їх динамічний стан, що характеризує розподіл за територією предметів і засобів праці та робочої сили відповідно до дії природних, соціальних і економічних умов та факторів. Оскільки розміщення продуктивних сил розглядається як динамічний стан процесу їх розвитку у просторі і часі, форми зосередження виробничої діяльності постійно змінюються. Ці зміни зумовлюються процесом суспільного поділу праці в його територіальній формі. На основі територіального поділу праці формується виробнича спеціалізація регіонів, посилюється міжрегіональна кооперація, обмін спеціалізованою продукцією і послугами.

Необхідність вивчення регіональної економіки була зумовлена інтересами народногосподарського планування, а також утвердженням і реалізацією командно-адміністративної моделі економіки в Радянському Союзі.

У наш час регіональну економіку, яка виникла на теренах вчення про розміщення продуктивних сил, все менше ототожнюють з її першовитоками від категорії РПС, а тим більше із плановим характером господарювання. Ця галузь знань, позбувшись ідеологічної заангажованості, все більше схиляється до аналізу ринкових важелів та механізмів формування регіональної економічної ефективності господарювання, все більше відходить від традиційного аналізу розподілу на території різноманітних продуктивних сил (нехай навіть об'єднаних у складні багатофункціональні комплекси) та схиляється до висвітлення питань економічно та соціально ефективного розміщення в просторі різних об'єктів господарської діяльності на основі впливу специфічних законів та закономірностей,

У зв'язку з цим багато вчених економістів та географів (С. Мочерний, В. Симоненко, М. Пістун, О. Шаблій, А. Голіков, М. Жук та ін.) все активніше стверджують, що регіональна економіка вивчає особливості розвитку і взаємодії різних сфер господарської діяльності людей на території, що склались історично та в результаті географічного перерозподілу різних видів економічних ресурсів (землі, праці, капіталу, інформації).

Цим вітчизняна регіональна економіка стає більш подібною до західного аналогу - регіональної науки (regional science), детально розкритої в працях У. Айзарда, П. Гагета, М. Фуджіти, П. Кругмана (W. Isard, P. Hugget, M. Fujita, P.R. Krugman) та ін. Щоправда, визначення регіональної науки в працях західних учених більше пов'язано із тим соціально-економічним (комерційним) ефектом, який справляє перерозподіл на території різних типів ресурсів на ефективність (прибутковість) різних видів господарської діяльності.

Таким чином, можна виділити об'єкт та предмет вивчення регіональної економіки. Об'єктом є конкретний регіон як певний елемент географічного простору з унікальним набором економічних ресурсів і факторів розвитку та конкретними елементами різних видів господарської діяльності людей на його території.

Таке визначення спрямовує нас до розуміння тієї внутрішньої ідентичності та унікальності територій, науково обґрунтоване використання умов і ресурсів яких надає можливості до формування високої соціально-економічної ефективності (прибутковості) різних видів господарської діяльності.

Отже, предметом регіональної економіки є вивчення законів і закономірностей раціонального розміщення на території різних елементів господарської діяльності людей, а також принципів підвищення соціально-економічної ефективності їх функціонування.

Як бачимо, предметом регіональної економіки вважається економіка окремих територій, раціональне та ефективне розміщення в їх межах різних елементів господарської діяльності, територіальний поділ праці та інших ресурсів господарства (земельних, капітальних, інтелектуальних, інформаційних). Ці питання вивчає також соціально-економічна географія та наука про розміщення продуктивних сил. Однак географія, як справедливо зазначає В. А. Анучін, "вивчає економіку регіонів не через призму виробничих відносин, а як умову дальшого суспільного розвитку, як компоненти географічного середовища, залучені до процесів суспільного виробництва". Саме тому цей вчений стверджував, що неправомірно вважати регіональну економіку частиною будь-якої науки. На нашу думку, всі проблеми, пов'язані з цією галуззю знань, є міждисциплінарними, тобто повинні розв'язуватись різними науками. Багато з них є суто економічними, як, наприклад, оцінка економічної ефективності ресурсної бази, використання трудових ресурсів, виробничого потенціалу, аналіз соціальних факторів розвитку господарства та ін. Низку проблем розв'язують такі науки, як соціально-економічна географія та географія міжгалузевих комплексів, залучаються також економічна кібернетика, соціологія і навіть окремі технічні науки (технологія виробництва, механіка, інформатика тощо). Все це є цілком правомірним у наш час, коли інтеграція наукових досліджень у важливих проблемних напрямах є закономірним явищем. Адже об'єкт дослідження може бути спільним для багатьох наук, а предмети вивчення, як правило, різні.

Проте регіональна економіка за змістом є найбільш близькою до соціально-економічної географії та науки про розміщення продуктивних сил (рис. 1.1). Географічні дисципліни надають їй комплексне бачення розвитку економіки певного регіону та просторовий підхід до аналізу економічних процесів, що відбуваються у суспільстві, а економічні розкривають конкретні механізми взаємодії різних галузей господарства на певній території та методики оцінювання рівня економічної ефективності господарської діяльності людей і напрями її підвищення.

Рис. 1.1. Двоєдина сутність регіональної економіки

Наукове обґрунтування географічного розміщення різних елементів господарської діяльності, розподілу їх по території має велике значення для зростання економічної могутності суспільства і підвищення показників суспільного відтворення. Всебічний економіко-географічний аналіз географічного положення місцевості, природних, економічних та історичних умов розвитку господарства в кінцевому результаті дають можливість економити суспільні затрати в процесі господарювання, підвищувати продуктивність праці й прибутковість (рентабельність) окремих видів господарської діяльності.

Таким чином, сутність регіональної економіки полягає у забезпеченні такого оптимального поєднання на обмеженій території певного регіону інтересів людей та різних суб'єктів господарювання, за якого б забезпечувалось їх оптимальне безконфліктне співіснування на основі отримання високих, стабільних прибутків, чесної конкуренції за різні ресурси території, реалізовувалась стратегія підвищення рівня життя й добробуту населення, а також здійснювалось збереження та охорона природних багатств.

У зв'язку з цим визначаються комплексні завдання регіональної економіки. Вони зводяться до вивчення регіонального розподілу різних видів господарської діяльності людей відповідно до особливостей формування економічної ефективності їх функціонування; аналізу територіального розподілу природно-ресурс його потенціалу, джерел сировини, енергії, капіталу, інформації; територіального поділу праці і спеціалізації регіонів; удосконалення внутрішньорегіональних і міжрайонних транспортно-комунікаційних, фінансово-економічних, постачальницько-збутових та ринково-комерційних зв'язків; раціонального використання трудових та економічних ресурсів; забезпечення належних умов для трудової діяльності, побуту і відпочинку населення; охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних багатств.