Розділ «2.6. Паливно-енергетичний комплекс»

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це міжгалузева система, що розвивається на основі видобутку палива і виробництва енергії, їх транспортування, розподілу і використання. До складу ПЕК входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова), електроенергетика, а також виробнича інфраструктура (магістральні високовольтні лінії електропередачі і трубопроводів, що утворюють єдині мережі на певній території).

Від розвитку паливно-енергетичного комплексу залежать темпи, масштаби і техніко-економічні показники виробництва промисловості, сільського господарства, транспорту. Освоєння паливно-енергетичних ресурсів у межах економічних районів є основою формування і подальшого розвитку їх промислових комплексів.

Паливно-енергетичний комплекс України розвивається в умовах поступового зниження видобутку палива в основних районах паливної промисловості. Видобуток основних видів первинних енергоресурсів в умовному обчисленні в останні роки зменшується, а власні ресурси становлять 30-40 % до потреби. Це зумовлює збільшення ввезення усіх видів палива для потреб народного господарства. Отже, негативний паливно-енергетичний баланс ускладнює роботу всіх секторів економіки і приводить до змін у споживанні енергії та енергоносіїв у деяких галузях. Основні зусилля мають бути спрямовані на зменшення затрат палива й енергії при виготовленні одиниці продукції в різних галузях, тобто необхідно знижувати енергоємність продукції. Зменшити затрати палива можна також шляхом підвищення його якості. Важливо досягти випередження темпів зростання виробництва електроенергії порівняно з темпами зростання видобутку і виробництва первинних паливно-енергетичних ресурсів.

Підприємствами паливно-енергетичного комплексу України за 2010 р. видобуто 55,5 млн т вугілля, що на 4 млн т більше, ніж за попередні роки; нафти, включаючи газовий конденсат, - 2,6 млн т, природного газу - 19,8 млрд м3. Видобуток основних видів первинних енергоресурсів в умовному обчисленні зменшився порівняно з 1991 р. більш ніж на 50 % і становив понад 80,0 млн т. Змінилась також структура споживання палива. Переважну частину в загальному обсязі спожитого палива становив газ (57 %), а також вугілля (36 %), незважаючи на його невисоку якість. Частка топкового мазуту через високі ціни скоротилася до 7 %.

Паливна промисловість України об'єднує вугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузь. Особливістю структури видобутку палива в Україні є переважання видобутку кам'яного вугілля.

Вугільна промисловість - це базова галузь для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах - Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському (табл. 2.5). У загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд т) найвища частка належить Донецькому басейну - 87 % (101,9 млрд т), Львівсько-Волинському та Дніпровському - відповідно 2,0 (2,3 млрд т) та 3,5 % (4,1 млрд т).

Поклади вугілля є також на території Харківської, Полтавської і Закарпатської областей, які разом становлять близько 9,0 млрд т.

Розвідані запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок.

Головним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький. Площа Донбасу становить 53 тис. км2. Найбільші поклади твердого палива зосереджені у центральній і північній частині Донецької та південній частині Луганської областей. Значні вугленосні площі освоєні у Західному Донбасі (Дніпропетровська область). Майже половина промислових запасів вугілля припадає на коксівне (75-90 % вуглецю, теплотворність - 7000 ккал/кг). Його видобувають переважно у центральній частині Донецької області (Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Донецьк, Красноармійськ, Костянтинівна) та у Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області. Цінним енергетичним паливом є антрацит (90-96 % вуглецю, теплотворність - 8000 ккал/кг). Поклади антрацитового вугілля залягають переважно у Луганській області.

За собівартістю донецьке вугілля дороге. Однією з причин високої собівартості є глибоке залягання пластів (понад 1000 м) та незначна їх потужність (від 0,45 до 1,0 м). Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна - становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60 % шахт, на частку яких припадає понад 50 % всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40 % шахт. Однак цей важливий для України басейн відіграє велику роль у формуванні таких промислових вузлів, як Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Стаханівсько-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський та ін. На вугільній промисловості Донбасу спеціалізуються вузли: Торезо-Сніжнянський, Свердловсько-Антрацитівський, Селідовський та Красноармійський.

Важливою паливно-енергетичною базою на заході України є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Площа басейну близько 10 тис. км8. Глибина залягання вугілля - від 300 до 500 м, потужність пластів - від 1 до 1,5 м. Розвиток басейну сприяв поліпшенню паливного балансу України, зокрема кращому забезпеченню паливом західних областей, формуванню таких нових промислових центрів, як Нововолинськ, Червоноград. Вугілля басейну газове, довгополум'яне, придатне переважно для використання на теплових електростанціях, а також для поглибленої хімічної переробки. Його зольність (47,6 %) значно перевищує аналогічний показник у Донбасі (36,2 %). Залягання сапропелітового вугілля можуть використовуватися для одержання сировини, з якої виробляються пластмаси.

Основним районом залягання бурого вугілля на Україні є Дніпровський буровугільний басейн. Буре вугілля видобувається в таких центрах: Олександрія (Кіровоградська область), Ватутіне (Черкаська область), Коростишів (Житомирська область). Вугілля видобувають переважно відкритим способом, є також ряд шахт. Поклади бурого вугілля виявлені в межах 200 родовищ, більша частина яких не розробляється, адже це вугілля має високу вологість, відносно низьку теплотворну здатність і не перевозиться на великі відстані, а споживається в основному в районах видобутку. Розвиток видобутку бурого вугілля у степових і лісостепових районах України забезпечує місцеві потреби у паливі та позитивно впливає на територіальну організацію виробництва.

Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація потужностей, які вибувають, за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

Нафтова, нафтопереробна і газова промисловість

Нафту і природний газ в Україні видобувають у трьох регіонах - на Прикарпатті, в областях Лівобережжя та Причорномор'я.

Найдавнішим районом видобутку нафти є Прикарпатський, в якому почали видобувати нафту у 1770 р. У складі нафти Прикарпатських родовищ переважають метанові і метанонафтанові компоненти, вона придатна для виробництва палива і для хімічної переробки. У результаті геологорозвідувальних робіт у 1950 р. було відкрито Долинське родовище нафти в Івано-Франківській області, а в 1962 р. - Битківське, Північно-Долинське, Альхівське, Улючненсько-Орівське та ін. Внаслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс. Однак домінуючу роль у видобутку нафти в 60-х роках взяв на себе район Дніпровсько-Донецької западини Лівобережжя України. Основні родовища нафти зосереджені у Полтавській (Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівське, Миргородське та ін.), Сумській (Качанівське, Рибальське), Чернігівській (Прилуцьке, Гнідин-цівське, Леляківське) областях. Найбільшим центром видобутку нафти тут є Анастасіївське родовище біля м. Ромни в Сумській області. Нафта Дніпровсько-Донецького району багата на легкі фракції і має високу якість, у родовищах залягає також велика кількість попутного горючого газу.

Промислові родовища нафти є також у Причорномор'ї та на Кримському півострові. Завдяки детальному вивченню надр цього району тут відкрито ряд нафто- і газоносних структур (західна частина Криму, півострів Тарханкут).

Основний видобуток нафти припадає на Східний нафтогазоносний район. Його частка у загальному видобутку нафти в країні досягає майже 80 %. Після 1972 р. обсяги видобутку нафти з промислових родовищ України стали скорочуватися і зараз становлять близько 4 млн т за рік. Тенденція до скорочення видобутку пояснюється застарілими основними фондами більшості свердловин та їхнього обладнання, а також вичерпністю запасів.