Розділ «2.12.2. Внутрішня торгівля в системі соціального комплексу України»

Соціальний комплекс дуже розгалужений. Він містить значну кількість різних видів людської діяльності, пов'язаних з обслуговуванням населення, суспільства тощо, детальний науковий аналіз яких в регіональній економіці поки що не закінчено. Як приклад проаналізуємо найдетальніше розроблену на сьогодні підгалузь соціального комплексу - торговельне обслуговування.

Торгівля - галузь економіки, що реалізує товари шляхом купівлі-продажу. Вона поєднує виробництво, розподіл, обмін і споживання та перетворює вироблені товари у предмети споживання. Торгівля поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня торгівля відповідно до форм власності об'єднує підприємства таких видів: державні, колективні, спільні, приватні, сімейні, індивідуальні, кооперативні та ін. Виступаючи важливою ланкою господарства, торгівля здійснює економічні, соціальні та виховні функції.

Економічна роль торгівлі полягає у тому, що вона здійснює продаж товарів, створених виробництвом, акумулює товарні потоки, спрямовує їх у споживання, забезпечуючи відповідність між суспільними потребами і виробничими ресурсами.

Торговельні економічні зв'язки підтримуються між усіма галузями господарства, забезпечують неперервність процесу розширеного відтворення, товарний обмін між регіонами, сприяють поглибленню спеціалізації виробництва і вдосконаленню територіального поділу праці. Здійснюючи зв'язки між районами виробництва і споживання, торгівля підвищує ефективність функціонування виробництва.

Соціальна роль торгівлі полягає у скороченні витрат поза робочим часом на купівлю товарів, у сприянні раціональному використанню вільного часу, а зростання матеріального споживання є вихідним пунктом зростання рівня життя і розвитку творчих здібностей людей. Зближуючи рівні обслуговування різних регіонів, торгівля сприяє вирівнюванню показників якості життя населення та їх доступу до різних матеріальних і духовних благ.

Забезпечуючи раціональне споживання, торгівля виконує важливу виховну функцію, яка полягає у формуванні розумних потреб людей і підвищенні їх якості. Торгівля виховує естетичні смаки населення через рекламу споживних властивостей товарів і реалізацію високоякісних товарів народного споживання.

Дослідження торговельного обслуговування в нашій державі в царині регіональних наук сформувалось лише в середині XIX ст. Однак ще на початку XVIII ст. у працях І.К. Кирилова та В.М. Татіщева наведено багато відомостей про торгівлю. М.В. Ломоносов розробляв "Економічний лексикон", який відтворював детальну торговельну географію тодішньої Російської імперії. Основи комерційної географії були закладені у 80-х роках XVIII ст. у багатотомному виданні М.Д. Чулкова.

У формуванні комерційної географії Російської імперії XIX ст. значну роль відігравало Російське географічне товариство, з ініціативи якого було розроблено програму для збирання і обробки відомостей про головні галузі внутрішньої торгівлі і проведено обстеження в основних центрах торговельного руху. Досвід вивчення торгівлі викладено у працях К.І. Арсеньєва, Г.П. Небольсіна.

Розвиток торгівлі в Україні відображений у працях І.С. Аксакова "Дослідження торгівлі на українських ярмарках" (1853 р.) і Д.П. Журавського "Статистичний опис Київської губернії" (1852 р.), у третьому томі якого виділено спеціальний розділ про торгівлю. Перша загальноекономічна карта Росії (1842 р.) відображала і розвиток торгівлі.

Із розвитком торгівлі в капіталістичній Росії та зростанням комерційної освіти швидко розвивається й комерційна географія, з якої бере свій початок й наука про регіональний розвиток торгівлі. Автором одного з перших у Росії видань з комерційної географії (1878 р.) був А.П. Суботін. Територіальні аспекти торгівлі були об'єктом дослідження Вільного економічного товариства ("Праці експедиції для дослідження хлібної торгівлі і продуктивності в Росії", 1870-1876 рр.), вони зустрічаються в працях Д.І. Менделєєва, В.П. Семенова-Тянь-Шаньського. Авторами навчальних посібників з комерційної географії були Д.Д. Морєв, М.М. Соболєв.

Після революції науки про регіональний розвиток і розміщення торгівлі майже не розвивались і виключались з переліку наукових дисциплін вищих навчальних закладів. їх відродження намітилось лише у 60-х роках у зв'язку із посиленням ролі торгівлі в процесі суспільного відтворення, в реалізації соціальних програм, вирівнюванні рівня життя населення різних регіонів.

Наука з регіонального розвитку торгівлі сформувалась спочатку в системі географії сфери обслуговування, а в 70-ті роки виокремилась як самостійна галузь соціально-економічної географії. У перших працях були відображені теоретичні питання формування регіонального розвитку торгівлі, закономірності, фактори територіальної організації роздрібної торговельної мережі. Великий внесок у розвиток географії торгівлі вніс професор І.В. Нікольський, який заснував цей курс у Московському університеті (1975 р.).

У Київському університеті, починаючи з 1974 р., викладається курс "Географія сфери обслуговування". Одна з перших статей з географії торгівлі "Деякі проблеми розвитку географії торгівлі і торговельного обслуговування населення" надрукована І.Т. Твердохлєбовим і A.A. Александровим у збірнику "Економічна географія" (1973 р.).

Територіальні аспекти вивчення торгівлі простежуються у працях вчених-економістів: A.A. Мазаракі, Є.М. Воронової, О.І. Кочерги, В.І. Куценко, Ф.С. П'ятакова, Ю.М. Лисенкова, Л.П. Демидко, Т.І. Шпараги. Однак процес становлення географії торгівлі перебуває на початковому етапі.

Характерною рисою торговельного обслуговування порівняно з іншими галузями господарської діяльності людей є чисельність підприємств торгівлі. Кожне з підприємств має мінімум необхідної клієнтури, так званий "поріг" та свій радіус обслуговування. Це дає змогу ранжувати як підприємства, так і послуги. Підприємства, що надають послуги нижчих рангів, мають невелику порогову величину і невеликий радіус реалізації" а ті підприємства, що надають послуги вищого рангу, мають більшу порогову величину і більший радіус реалізації.

При окресленні меж систем торговельного обслуговування населення враховуються характер зв'язків, пов'язаних з можливостями купівлі тих чи інших товарів, що великою мірою визначаються транспортною доступністю торговельних підприємств. Саме тому виділяються такі структурні елементи регіонального розвитку торгівлі.

Центр торговельного обслуговування - це населений пункт з усіма торговими підприємствами, що знаходяться у ньому.

Зона впливу - територія, де проживає основна частина постійних споживачів даного центру чи підприємства.

Підприємство чи центр торговельного обслуговування разом із зоною його впливу утворює територіальну систему торговельного обслуговування.