Розділ «2.5. Комплекс з виробництва товарів народного споживання»

Регіональна економіка

Виробництво товарів народного споживання представлене галузями легкої та харчової промисловості. Легка промисловість спеціалізується на виробництві непродовольчих товарів, а харчова - продуктів харчування.

Комплекс галузей, що спеціалізуються на виробництві непродовольчих товарів, охоплює легку промисловість, а також цілу групу підгалузей машинобудування: радіоелектронну, годинникову, виробництво телевізорів, відеомагнітофонів, мікропроцесорних засобів, легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів і велосипедів, в'язальних, пральних і швейних машин, холодильників, фотоапаратів, пилососів, товарів побутової хімії тощо. Сюди належить виробництво меблів, музичних інструментів з дерева, засобів захисту рослин, плодових дерев.

У структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з важливих місць займає легка промисловість. В умовах соціальної переорієнтації економіки галузі легкої промисловості відіграють провідну роль у підвищенні життєвого рівня населення, оскільки вони виробляють переважно товари народного споживання і низку виробів промислового призначення. Зокрема до них належать підприємства первинної обробки льону-довгунця та інших луб'яних культур, конопледжутове, сітков'язальне, трикотажне, швейне, валяльно-повстяне, шовкомотальне, лляне, вовняне, шовкове виробництва. Галузь охоплює виробництво взуття, випуск нетканних матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів. Виробництво продукції легкої промисловості значною мірою залежить від забезпеченості України такими видами сировини, як льоноволокно, вовна, шкіра, та потребами ринку (внутрішнього і зовнішнього).

Кризові явища в економіці України, що розпочалися після 1990 р., призвели до різкого спаду обсягів виробництва в легкій промисловості. Порівняно з 1990 р. обсяг виробництва в галузі у 2010 р. сягав 19 %, зокрема бавовняних тканин - 4,2 %, вовняних - 4,5, лляних - 2,6, шовкових - 1,0, панчішно-шкарпеткових виробів - 3,2 %. За цей час виробництво білизняного трикотажу становило 1,5 %, а взуття 2,2 % рівня 1990 р.

Причинами такого становища галузі є насамперед порушення зв'язків з країнами СНД і невирішення питань, пов'язаних із закупівлею сировини; відсутність державної протекціоністської політики щодо захисту національного товаровиробника, що призвело до незахищеності внутрішнього споживчого ринку від напливу імпортних дешевих і неякісних товарів, а також товарів тіньового виробництва; низька купівельна спроможність населення України; слабке інвестування підприємств державою та несприятливі умови для іноземних інвестицій; відсутність повноцінної митної статистики, яка б відповідала фактичному стану справ на внутрішньому ринку; неконкурентоспроможність деяких вітчизняних товарів, що призвело до заповнення ринку України на 80- 90 % імпортними і тіньовими виробами.

У табл. 2.3 показано рівень сучасного розвитку легкої промисловості України. Однією з головних підгалузей легкої промисловості є текстильна. На неї припадає майже третина чисельності промислово-виробничого персоналу і більше половини вартості основних виробничих фондів. Провідне місце у текстильному виробництві належить бавовняній промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляється. У структурі бавовняної промисловості представлені такі виробництва: прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове, фарбувально-обробне. Основна сировина для більшості видів тканин -- бавовна з домішкою синтетичних і штучних волокон. Працюють два великих бавовняних комбінати (у Херсоні і Тернополі), бавовнопрядильний комбінат у Донецьку, бавовняна фабрика у Нововолинську, прядильна фабрика у Полтаві, ватно-ткацька фабрика у Києві, ткацькі фабрики у Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ниткова фабрика у Нікополі.

Традиційною галуззю текстильної промисловості є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та ви-

Таблиця 2.3. Виробництво товарів легкої промисловості

Виробництво товарів легкої промисловості

роби з неї. У технології виробництва вовняних тканин використовують бавовняні, хімічні та синтетичні волокна. Фабрики цієї галузі розміщені у Харкові, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька область), Одесі, Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах, Луганську. Камвольно-суконний комбінат працює у Чернігові, а вовнопрядильна фабрика у Кривому Розі.

Досить великого поширення набуло виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщені у Києві, Богуславі, Черкасах та в міських поселеннях Прикарпаття (Косів, Криворівня, Коломия) і Закарпаття.

Розвинена шовкова промисловість. Вона виробляє натуральний шовк і шовкові тканини (крепдешин, креп-жоржет), зосереджена у Києві. Тканини зі штучного і синтетичного шовку випускаються у Києві та Черкасах; меланжеві шовкові тканини - у Луганську, шовкові тканини технічного призначення - у Києві і Лисичанську.

Важливого значення для України набула лляна промисловість. Вона має достатню сировинну базу в поліських областях, де культивують льон і здійснюють його первинну переробку на льонозаводах. Виробництво лляних тканин зосереджене на Житомирському і Рівненському льонокомбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках у Житомирській області. Із лляною галуззю тісно пов'язана конопляно-джутова промисловість, яка використовує волокно конопель, льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Виробництво зосереджене на Одеській джутовій фабриці і Харківському канатному заводі.

Одне з найбільш популярних виробництв легкої промисловості - трикотажне. В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. За виробництвом трикотажних виробів виділяються Донецька, Київська, Полтавська, Луганська, Запорізька області (понад 50 % від загального виробництва в Україні). Головні центри панчішно-шкарпеткових виробів розміщені у Львівській, Житомирській, Чернівецькій, Харківській областях та в АР Крим (рис. 2.3).

Друге місце в структурі легкої промисловості займає швейна промисловість. Розміщується ця галузь у районах споживання, здебільшого у великих містах. До найбільших підприємств галузі належать фабрики у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Миколаєві та в інших містах. Деякі підприємства швейної промисловості функціонують як виробничі об'єднання та фірми з основним виробництвом і філіалами.

Легка промисловість

Рис. 2.3. Легка промисловість

Третє місце належить шкіряновзуттєвій і хутровій галузям. Сировиною для них слугує природна шкіра свійських, диких і морських тварин, хутро натуральне і штучне. Широко використовуються нові синтетичні матеріали, зокрема штучна шкіра, парусина, гума. Підприємства шкіряної промисловості розміщені у Києві і Василькові (Київська область), Харкові, Львові, Бердичеві, Миколаєві. Всі вони використовують натуральну тваринну сировину. Значна кількість продукції виготовляється зі штучної сировини (шкірозамінники), її виробляють на підприємствах Києва, Запоріжжя, Тернополя, Луцька, Одеси.

Зі шкіряною галуззю тісно пов'язана взуттєва промисловість. Всього в Україні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднань і підприємств. Найбільші об'єднання взуттєвої промисловості розміщені у Луганську, Львові, Харкові, Києві, Хмельницькому.

Головні центри розвитку хутрової промисловості - Харків, Красноград (Харківська область), Тисмениця (Івано-Франківська область), Львів, Жмеринка, Одеса, Валта (Одеська область). Легка промисловість належить до найбільш мобільних галузей господарства, яка в найкоротший строк спроможна при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. Тому розвиток галузі у перспективі має базуватись на впровадженні цілеспрямованої протекціоністської державної політики, спрямованої на інвестування виробництва, розвиток діючих та створення підприємств усіх форм власності.

Комплекс галузей харчової промисловості об'єднує понад 25 підгалузей. Харчова промисловість разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарські продукти, у 2010 р. виробила 17,9 % продукції від загального обсягу промислового виробництва в Україні. Економічна роль харчової промисловості у господарському комплексі держави визначається насамперед забезпеченням продовольчих потреб населення міських і сільських поселень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Щук С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2.5. Комплекс з виробництва товарів народного споживання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2.3. Основні зарубіжні наукові школи з регіональної економіки

  • 1.3. Закономірності регіональної економіки і принципи формування економіки регіонів

  • 1.3.2. Закономірності й принципи формування ринкових відносин розвитку регіонів

  • 1.4. Роль територіального поділу праці у розвитку економіки регіонів

  • 1.5. Фактори регіональної економіки та їх економічна оцінка

  • 1.5.2. Регіональна економіка і людський фактор

  • 1.5.3. Природно-ресурсний потенціал і регіональна економіка

  • 1.5.4. Регіональна економіка і науково-інноваційні фактори її розвитку

  • 1.6. Методи наукового аналізу господарства економічних районів

  • 1.7. Регіони України і світове господарство в умовах глобалізації

  • 1.8. Регіональна економічна політика та її завдання

  • 1.9. Наукові основи соціально-економічного районування

  • Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І МІЖГАЛУЗЕВІ ВИРОБНИЧІ КОМПЛЕКСИ

  • 2.3. Лісопромисловий комплекс

  • 2.4. Будівельний комплекс

  • 2.5. Комплекс з виробництва товарів народного споживання
  • 2.6. Паливно-енергетичний комплекс

  • 2.7. Гірничо-металургійний комплекс

  • 2.8. Машинобудівний комплекс

  • 2.9. Комплекс хімічних та нафтохімічних виробництв

  • 2.10. Структурні перетворення у міжгалузевих промислових комплексах

  • 2.11. Транспортно-комунікаційний комплекс

  • 2.11.2. Комплекс комунікацій і зв'язку

  • 2.12. Соціальний комплекс

  • 2.12.2. Внутрішня торгівля в системі соціального комплексу України

  • 2.12.3. Розвиток провідних галузей соціального комплексу України

  • 2.13. Наукові засади раціонального природокористування та сталого розвитку

  • Розділ 3. ЕКОНОМІКА ОСНОВНИХ МАКРОРЕГІОНІВ УКРАЇНИ

  • 3.2. Особливості економічного розвитку індустріально-аграрних регіонів України

  • 3.3. Проблеми економічного розвитку аграрних регіонів України

  • 3.4. Регіональна економіка найбільших міст та агломерацій України

  • ЛІТЕРАТУРА

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи