Розділ «1.5. Фактори регіональної економіки та їх економічна оцінка»

1.5.1. Загальна характеристика факторів регіональної економіки

Вивчення і пізнання об'єктивних закономірностей регіональної економіки можливі лише за умови аналізу множини факторів, що впливають на розвиток і розміщення різних галузей господарського комплексу. Оцінка факторів розміщення становить основний зміст науки про територіальну організацію виробництва, оскільки лише при уважному вивченні всіх факторів можна робити висновки про ефективність розміщення.

Фактори регіональної економіки - вся сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей. При зміні складу факторів повинні змінитися і місця розміщення об'єктів. Кожен район характеризується набором певних факторів, що визначають придатність його території для розміщення конкретних об'єктів. Розрізнять такі групи факторів:

1) природні - кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх експлуатації і використання, кліматичні, гідрогеологічні, орографічні умови та ін.;

2) екологічні - природоохоронні і конструктивні заходи з метою бережливого використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих екологічних умов для життя і діяльності населення;

3) технічні - досягнутий і можливий рівень техніки і технології;

4) соціально-демографічні - забезпеченість виробництва трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури;

5) економічні - вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва, призначення і якість продукції, виробничі зв'язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.

Орієнтовна оцінка кожного з факторів дається на основі глибокого вивчення особливостей економіки кожної галузі зокрема. Так, при оцінюванні факторів розміщення важкого машинобудування вирішальне значення має близькість підприємств до металургійних баз і районів збуту. До металургійних баз тяжіють підприємства, що виробляють металургійне, гірничошахтне і підйомно-транспортне устаткування; до районів споживання - заводи групи сільськогосподарського машинобудування. Однак для більшості галузей машинобудування основне значення мають два фактори - трудомісткість і орієнтація на трудові ресурси та можливість кооперування виробництва.

Оцінюючи фактори регіональної економіки, аналізується структура затрат на виробництво, співвідношення матеріальних та інших затрат, трудо- і фондомісткість у різних галузях. Безпосередній вплив на вибір варіантів розміщення виробництва має співвідношення основних техніко-економічних показників виробництва - його трудо-, матеріало- і капіталомісткості, енергоємності та ресурсомісткості з обов'язковим урахуванням споживного фактора.

Розглянемо окремо найважливіші фактори кожної групи.

Сировинний фактор

Паливно-енергетичний фактор

Типовими ознаками енергоємності галузей є частка паливно-енергетичних затрат у собівартості готової продукції і питомі витрати палива й енергії на її виробництво. У технологічних процесах різних галузей може переважати споживання електроенергії (електромісткі виробництва), палива (паливомісткі), тепла (тепломісткі виробництва).

Залежно від того, які питомі витрати палива й енергії характерні для різних виробництв, А.Ю. Пробст розрізняє три групи галузей: 1) високоенергомісткі, де частка паливно-енергетичних затрат становить 30-45 % (вони значно переважають затрати на сировину і матеріали); 2) середньо- або малоенергомісткі, в яких частка паливно-енергетичних затрат сягає лише 15-20 % (тобто менше порівняно із затратами на сировину і матеріали); 3) не енергомісткі, де паливно-енергетичні затрати становлять менше 6 % (тобто в багато разів менші від затрат на сировину і матеріали).

До електромістких виробництв належать: виплавка легких металів (алюміній, титан, магній), електролітична виплавка міді, нікелю, феросплавів, виробництво синтетичного каучуку, віскозного шовку. Високоелектромісткі галузі орієнтуються на райони масового виробництва електроенергії, вони розміщуються біля гідроелектростанцій або в центрах з потужною тепловою енергетикою. Так, виробництво титану, магнію, алюмінію в Україні зосереджено у Придніпров'ї (Запоріжжя) - одному з найпотужніших енергетичних районів. На виробництво 1 тонни алюмінію потрібно затратити 16 тис. кВт o год, магнію 20 тис. кВт o год, а на виробництво титану - 60 тис. кВт o год електроенергії.

До тепломістких належать такі виробництва, що в процесі виготовлення готової продукції споживають багато тепла. Так, на глиноземних заводах, що виробляють напівфабрикати для алюмінію, на одну тонну глинозему необхідно витратити 3 тонни умовного палива, на одну тонну віскозного шовку - 1,5 тонни, а для виплавки тонни нікелю витрачається 50 тонн умовного палива. Багато тепла споживається на хлібопекарних заводах, у содовому виробництві, при виробництві синтетичного каучуку, целюлози, цементу, скла та в інших виробництвах.

Всі види паливомістких виробництв розміщуються, звичайно, поблизу паливних баз або на шляхах перевезення палива. Особливо це характерно для розміщення теплових електростанцій (ТЕС). Так, головними районами теплової енергетики в Україні є Донбас і Придніпров'я. Саме тут працюють найбільші ТЕС потужністю в 3 млн кВт. Для такої станції потреба в умовному паливі становить не менше 6,5 млн тонн на рік.

Водний фактор