Розділ «9.6. Агропромисловий комплекс України»

Основними проблемами, що потребують негайного вирішення є:

У галузі земельних відносин:

— аграрна та її складова — земельна реформа — здійснюються без прозорих концептуальних засад та програм подальших дій, насамперед органів влади, без урахування інтересів селян;

— соціальна напруга та недовіра суб'єктів ринку як наслідок побоювань селян — власників землі втратити земельну власність;

— рівень використання сільськогосподарських угідь характеризується середнім виробництвом валової продукції сільського господарство на 1 га — 270 євро (в країнах ЄЕС — 2000 євро);

— щорічні втрати гумусу внаслідок мінералізації та ерозії ґрунтів становлять 32—33 млн т — це 9 млрд грн щорічних збитків;

— недосконале державне управління, відсутність реального державного контролю за якістю та станом використання земельних угідь.

У галузі виробництва та збуту сільськогосподарської продукції:

— загальний дотаційний підхід до всіх галузей АПК, що базується на забезпеченні продовольчої безпеки та збільшенні виробництва в усіх галузях;

— побудова галузевої політики без врахування галузей та продуктів міжнародної конкурентоспроможності України;

— відсутність цілеспрямованої державної політики щодо залучення інвестицій і непослідовна політика у бюджетному регулюванні та залученні міжнародних кредитів;

— регіональна політика розвитку АПК та села, що не включає підтримку галузей міжнародної та місцевої спеціалізації та побудову комплексних інтегрованих моделей розвитку регіону;

— відсутність повноцінного ринку сільськогосподарської продукції, в тому числі гуртових та біржових ринків, і як наслідок — дисбаланс в ціноутворенні на виробництво сільськогосподарських продуктів.

У соціально-економічній сфері на селі:

— не визначені джерела та не створені механізми фінансування заходів з реалізації всіх складових державної політики щодо розвитку сільських територій, в тому числі; аналізу, прогнозування і планування; фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва; технічного і технологічного переозброєння; розвитку і функціонування соціальної сфери, зайнятості працездатного населення;

— загострення демографічної ситуації, занепад соціальної інфраструктури, безробіття та бідність зумовили трудову міграцію сільського населення, призвели до різкого скорочення кількості сільських мешканців, обезлюднення та вимирання сіл;

— відсутня політика розвитку сільської місцевості та її державна підтримка, органи місцевого самоврядування не мають реальних економічних та соціальних важелів впливу;

— значне відставання села від міста за рівнем і умовами життя, фактична відсутність системи побутового обслуговування, середній рівень заробітної плати осіб, зайнятих у сільському господарстві, удвічі нижчий від середньої заробітної плати в інших галузях, погіршується якість кадрового складу.

У сфері розвитку аграрної науки:

— низький рівень наукової бази частини науково-дослідних установ АПК, старіння наукових працівників, відсутність молоді у НДІ (наукова робота втратила престижність, стимулювання працівників (особливо молодих науковців) — недостатнє, і як наслідок — відплив науковців до інших країн або в інші галузі народногосподарського комплексу);