Розділ «9.6. Агропромисловий комплекс України»

Рис. 9.11. Динаміка валового збору основних сільськогосподарських культур

Основною технічною культурою України є цукровий буряк. Під ним в різні роки було зайнято від 0,6 до 1,5 млн га. В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі умови для вирощування цукрових буряків, забезпеченість трудовими ресурсами та навики населення. Найбільш важливими його галузями є сільськогосподарська (вирощування цукрових буряків) і переробна (виробництво цукру).

Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Полтавська та інші області, розташовані у Лісостепу, південній частині Полісся, на півночі Степу. Середня врожайність в останні роки коливалася в межах 200—290 ц/га. Україна є одним із найбільших в світі виробників цукрових буряків. За площею посівів цукрових буряків Україна тривалий час була одним зі світових лідерів, а за обсягами виробництва цукру входила до першої десятки країн — найбільших виробників та експортерів цукру у світі.

Цукробуряковий підкомплекс включає виробництво цукросировини, переробні підприємства, допоміжні виробництва з переробки відходів, цукроваріння, насіннєві господарства.

Друге місце серед технічних культур належить соняшнику, який за обсягами вирощування займає 2—3 позицію у світі (1 місце — Аргентина: 3,8—4 млн т). За оцінками спеціалістів, оптимальна посівна площа в Україні становить 1,6— 1,8 млн га. Близько 80 % посівної площі розміщено у степовій зоні (Донецька, Дніпропетровська, Луганська та Запорізька області), вона дає 75— 80 % збору. У лісостеповій зоні врожайність вища (на 0,3— 0,2 т/га), але тут більший ризик хвороб та збитків від перезволожений.

Україна є провідним експортером соняшнику та олії, головними покупцями яких є Кіпр, США, Болгарія, Білорусь, Литва, Росія.

Виробництво насіння соняшнику є основою формування олійно-переробного підкомплексу, який включає вирощування олійних культур, підприємства, що займаються заготівлею, зберіганням, висушуванням, очищенням насіння, та підприємства олійно-жирової промисловості.

Україна є важливим регіоном вирощування картоплі, яка є цінною сировиною для харчової і спиртокрохмальної промисловостей. При переробці 1 т картоплі зі вмістом крохмалю 17,6 % можна отримати 112 л спирту, 55 кг рідкої вуглекислоти, 0,3 л сивушного масла. Брага застосовується для виробництва кормових відходів, а збагачена білками, мікроелементами та вітамінами вторинна сировина — дуже цінний корм для тваринництва. Картоплю використовують і для виробництва глюкози, гідролу, синтетичного каучуку та інших видів продукції. Продукти її переробки широко використовуються в багатьох галузях харчової, хімічної, текстильної, шкіряної, лакофарбової промисловостей. Понад 150 галузей використовують спирт, вироблений із картоплі.

Посівні площі товарної картоплі зосереджені переважно в областях Полісся, а також навколо міст центральної та північної частини країни та становлять 1,4—1,6 млн га із середньою врожайністю 300—320 кг. Динаміка основних показників виробництва картоплі відображена в дод. 11.

В Україні щороку вирощують у середньому 16—20 млн т картоплі, що становить 320—400 кг на одну особу (приблизно рівень Польщі та Білорусі). На продовольчі потреби використовується третина, що відповідає фізіологічним нормам (105—110 кг).

Вирощування волокнистих культур.

У північній та західній частинах України вирощується льон довгунець. Він використовується комплексно, однак основним продуктом його переробки є соломка, яка містить у стеблах від 20 до 28 % волокна та насіння, в якому 35—40 % олії, та близько 25 % білка. При переробці лляної соломки одержують льоноволокно, яке є сировиною для текстильної промисловості. В сировинному балансі текстильної промисловості нашої країни льоноволокно займає перше місце, на другому — бавовна. За якістю та міцністю льоноволокно значно краще від бавовни, конопель, джуту. При переробці насіння льону одержують олію і макуху.

Основними районами льоносіяння є області Полісся і Передкарпаття (Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська і Сумська).

Льон-кудряш вирощують у степових областях.

В Україні вирощують також коноплі, посіви яких становлять близько 10 тис. га і скоротилися порівняно з 1940 р. майже в 15 разів. Коноплі південні вирощують у степовій зоні (Дніпропетровська і Миколаївська області), середньоруські — в лісостеповій (Сумська, Чернігівська, Полтавська області) та на півдні Полісся.

Сировиною для тютюнових фабрик є тютюн і махорка. Основні посівні площі (ЗО тис. га) тютюну зосереджені в західній (Тернопільська, Івано-Франківська і Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області) та південній (Крим, Одеська область) частинах України. Останніми роками тютюн вирощують у приватних господарствах багатьох областей (Волинська, Київська, Житомирська, Полтавська, Сумська, Чернігівська). Проте обсяг посівів незначний і частка площ становить 5—7 % від загальних посівних площ під цією культурою.

Для потреб пивоварної, дріжджової та хлібопекарської промисловості використовують суцвіття хмелю. Цю культуру вирощують у Житомирській, Рівненській, Львівській, Вінницькій областях. Посівні площі становлять близько 5 тис. га, а урожайність — 6 ц/га (при середній врожайності у світі — до 16 ц/га).

Виробництво хмелю в Україні становить 3 % світового обсягу. Для цієї культури характерний низький рівень механізації, тому затрати праці на 1 ц хмелю в 300 разів більші, ніж на виробництво зерна. За останні 5 років площа посівів скоротилася на 1,8 тис. га (тобто більше, ніж на чверть). Вік 2/3 хмільників становить 20 і більше років при нормативі 10—12 років. Його вирощують в основному в Житомирській області.

Овочівництво та баштанництво

Поширені на всій території України на площі близько 500 тис. га (без насінників). Помідори, перець, баклажани і деякі інші овочі переважно культивуються в південній частині країни. Капуста, столові буряки, огірки та інші городні культури вирощуються у північній частині Лісостепу і на Поліссі. Значні площі займають баштанні культури: дині, кавуни, гарбузи, кабачки, патисони, плоди яких є цінним продуктом харчування. Основні площі баштанних культур (90 %) розташовані у степовій зоні, на яку припадає понад 90 % валового збору. Основні економічні показники овочівництва відображено в дод. 11.