Розділ «9.6. Агропромисловий комплекс України»

Важливими галузями сільськогосподарського виробництва стали садівництво та виноградарство. Головними районами плодово-ягідних насаджень в Україні є приміські зони великих, більших і найбільших міст, зокрема великих міських агломерацій Донбасу, Придніпров'я. Найбільші товарні масиви плодово-ягідних насаджень зосереджені в Криму, Вінницькій, Одеській, Харківській, Черкаській, Закарпатській областях і займають площу близько 300 тис. га.

У розрахунку на одну особу споживання ягід і фруктів в Україні у 2009 р. становило 35 кг (з урахуванням присадибних ділянок) (у 80-ті роки цей показник був на рівні 53 кг) при нормативному показнику понад 84 кг (у США на одну особу продукують 150 кг). Для задоволення потреб населення розроблена спеціальна програма, за якою виробництво плодів потрібно довести до 90 кг на одну особу. Для цього необхідно насаджувати сади із середньою врожайністю до 200 ц/га. Нині врожайність садів становить 10—20 ц/га, тоді як у західних країнах вона досягає 600 ц/га. Динаміку основних показників садівництва та виноградарства відображено в дод. 11.

Виноградарство

Є однією з важливих галузей сільського господарства, і Україна має сприятливі умови для його розвитку. В АР Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській і Закарпатській областях, де велика кількість сонячного тепла і світла, виноградарство поруч із садівництвом стало пріоритетною галуззю сільськогосподарського виробництва. Проте за роки незалежності виноградарство почало занепадати: скорочується площа насаджень, зменшується валовий збір, знижується врожайність.

В усіх областях України вирощують і заготовляють значну кількість (близько 100) лікарських рослин. Культивують валеріану лікарську, кмин, хрін, шавлію лікарську, лаванду, м'яту кучеряву, м'яту перцеву, фенхель, беладон ну лікарську, Звіробій, ромашку та багато інших. Лікарські рослини вирощують у всіх природних зонах, а найбільше — в Криму.

Для створення кормової бази тваринництва в Україні вирощують кормові культури — кормові коренеплоди та кормові баштанні, кукурудза на силос і зелений корм, однолітні та багатолітні трави. Провідне місце в структурі посівів кормових культур належить кукурудзі на силос і зелений корм, багатолітнім травам, зокрема конюшині, люпину, люцерні та ін., однолітнім травам (включаючи посіви озимих на зелений корм), кормовим коренеплодам і кормовим баштанним. Ці культури вирощують у багатьох регіонах. Люпин в основному висівають на піщаних землях Полісся, люцерну — на поливних землях південної частини України.

Тваринництво — це комплекс взаємопов'язаних галузей сільського господарства, на розміщення яких впливають природні умови, ресурси кормовиробництва та передусім природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продукції. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловостей.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства, кролівництва, ставкового рибництва, кліткового звірництва, бджільництва, шовківництва тощо [49, 314].

Скотарство в усіх природнокліматичних зонах України є провідною галуззю та має в приміських зонах, особливо більших і найбільших міст, молочно-м'ясний напрям. У галузі зосереджено 65 % умовного продуктивного поголів'я худоби. На Поліссі традиційно розвивається молочно-м'ясне тваринництво, у південних районах переважає м'ясомолочне. Поблизу крупних споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.

На сьогодні тривають негативні тенденції до зменшення поголів'я худоби та птиці. Обсяги виробництва продукції тваринництва у період 1990—2009 рр. скоротилися майже в 2,5 разу.

Основними причинами скорочення поголів'я є неврожай зернових, зростання вартості кормів і малоефективна державна підтримка. Все це призвело до зниження рентабельності вирощування худоби та птиці.

Харчова промисловість як основна переробна ланка АПК

Харчова промисловість, яка забезпечує населення продовольством, е складовою АПК з розвинутою інфраструктурою. Найважливішими чинниками розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт. Об'єктивними чинниками є природні умови і НТП. Залежно від дії основних чинників галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини поділяються на групи, що орієнтуються на:

— джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале-патокова, олійна;

— споживачів готової продукції: молочна, кондитерська, хлібопекарська;

— сировину і споживача: м'ясна, борошномельно-круп'яна [49].

Весь обсяг сільськогосподарської продукції розподіляється таким чином: 60 % надходить на промислову переробку, 25 % споживається у свіжому вигляді, а решта використовується в самому сільському господарстві. Особливістю харчової промисловості є те, що підприємства розміщуються майже в усіх населених пунктах. Проте розташування окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від рівня впливу на них сировинного чи споживчого чинника. Відповідно до цього виокремлюються три групи галузей харчової промисловості:

1. Група галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину за високих норм її витрат й обмежених термінів зберігання і виробляє з неї транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійножирова.

2. До другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну сировину та випускають малотранспортабельну продукцію, або продукцію з обмеженими термінами її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це — хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, макаронна, молочна, безалкогольних напоїв.

3. Третю групу становлять галузі, що можуть бути розміщені як в районах зосередження сировини, так і в районах споживання готової продукції (м'ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіально відокремленими.