Розділ «9.6. Агропромисловий комплекс України»

Регіональна економіка

Агропромислові комбінати е виробничо-економічними формуваннями, головне завдання яких полягає в об'єднанні зусиль усіх підприємств і організацій, котрі входять до їх складу, щодо забезпечення виробництва, заготівлі, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції та високоякісних продовольчих товарів.

Створюються асоціації кооперативів з виробництва м'яса і м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів, цукрових буряків і цукру, соняшнику й олії тощо. Основними виробничими одиницями асоціації є первинні кооперативи орендаторів з виробництва сільськогосподарської продукції і надання різних послуг.

У розв'язанні актуальних проблем аграрного сектору більш активну роль мають відігравати усі форми господарювання на землі — колективні сільськогосподарські підприємства, орендні, фермерські, сімейні господарства тощо. Проте за останній рік зменшилася кількість усіх підприємств, за винятком приватних (табл. 9.8).

Таблиця 9.8. Кількість діючих сільськогосподарських підприємств за організаційно-правовими формами господарювання [28]

ПідприємстваРоки
20022003200420052006200720082009
Всього60 91059 94958 64057 87757 85858 38759 059957152
Господарські товариства9 3378 71381727 9007 5457 4287 8797819
Приватні підприємства41164 0334 0544123411242294 3264 333
Виробничі кооперативи21111938172715211373126211011001
Фермерські господарства42 7744304242 59842 44742 93243 47543 89442 101
Державці підприємства570516395386371360354345
Підприємства інших форм господарювання2 0021707169415001525163315051553

Великий вплив на формування АПК України мають суспільно-географічні чинники, зокрема рівень господарського освоєння території, науково-технічний прогрес, потреби населення в продуктах харчування, характер розселення і рівень забезпечення трудовими ресурсами.

Водночас велике значення, особливо для розміщення та спеціалізації сільського господарства, мають природно-географічні чинники. Під впливом природних умов формується територіальна структура АПК України.

Серед природнокліматичних чинників найважливішими є агрокліматичні, ґрунтові та водні ресурси.

Враховуючи те, що в Україні сільське господарство поступається промисловості як за щільністю основних виробничих фондів, так і за обсягом виробництва товарної продукції, в країні переважає промислово-сільськогосподарський тип освоєння території. Важливою складовою освоєння території України є рівень розвитку інфраструктури території, особливо комунікаційної. Від територіальної організації інфраструктури, розгалуженості транспортної мережі, її технічного стану, напряму транспортних шляхів залежать особливості територіальної організації АПК і взаємозв'язок між його основними ланками.

Одним із вагомих чинників, що впливають на формування та територіальну організацію АПК і споживання його кінцевої продукції, є характер розселення, густота сільського населення та рівень забезпеченості трудовими ресурсами.

Різні природно-географічні зони України нерівномірно забезпечені трудовими ресурсами. Внаслідок цього одні регіони України мають надлишок трудових ресурсів у сільському господарстві, а іншим їх бракує. Найкраще забезпечені трудовими ресурсами лісостепові області, де найвищою є густота сільського населення. Найбільша потреба в трудових ресурсах відчувається у степових областях, де густота сільського населення найменша.

На сільське господарство та галузі первинної обробки сільськогосподарської продукції (або харчової промисловості) припадає найбільша частка всієї випущеної продукції АПК. Сільське господарство — це комплекс технологічно і організаційно взаємопов'язаних галузей, які у сукупності утворюють збалансовану, зінтегровану та структурно завершену систему, функціонально-компонентна структура якої підпорядкована стабільному нарощуванню обсягу продовольчої продукції землеробства і тваринництва. Докорінних змін зазнала внутрішня структура валової продукції. Зокрема, частка рослинництва з 2000 до 2004 р. зросла з 55,9 до 60,1 %, або на 4,2 пункта, а тваринництва — зменшилася з 44,1 до 39,9 %, або на 4,2 пункта, проте з 2004 до 2007 р. це співвідношення повернулося на рівень 2000 р. У 2008—2009 рр. знову зросла частка рослинництва (табл. 9.9).

Зменшення співвідношення між рослинництвом і тваринництвом є негативним явищем у сільському господарстві, оскільки населення недоотримає все більшу кількість найцінніших і висококалорійних продуктів харчування, а рослинництво отримує все меншу кількість органічних добрив. Відповідно до потреб у різних видах сільськогосподарської продукції і продовольчого балансу на основі економіко-математичного моделювання, необхідно створити оптимальну структуру валової продукції та розробити баланси зерна, цукрових буряків, олійних і кормових культур, картоплі, городини, молока, м'яса та інших видів продукції, а також оптимізувати галузеву наявну спеціалізацію сільського господарства (рис. 9.10).

Провідною галуззю рослинництва є зернова, де основними хлібними зерновими культурами України е озимі пшениця і жито, круп'яними — просо, гречка і рис, зернофуражними — ячмінь, кукурудза й овес, зернобобовими — горох.

Динаміка основних економічних показників відображена у дод. 11.

Головна зернова культура України — озима пшениця, на неї припадає майже 20 % посівних площ і 50 % валового збору зернових в країні. Основними районами вирощування озимої пшениці є області степової (понад половина посівів) і лісостепової (понад третина) зон. У поліських та західних районах частка озимої пшениці значно менша. Цінною продовольчою культурою також є озиме жито, хоч воно переважно дає врожаї менші, ніж інші зернові.

Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарського виробництва України, а його частка у вартості всієї продукції сільського господарства становить дещо більше половини.

Головним чинником розвитку рослинництва є земля, що використовується як окремі угіддя для виробничих цілей, певна кількість її відведена під присадибні та садово-городні ділянки колгоспників, робітників і службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінними є орні землі, які становлять понад 80 % усіх сільськогосподарських угідь України.

Провідне місце в структурі посівів займають зернові культури. Основними зонами вироб-

ництва зерна в Україні є степова і лісостепова, які забезпечують відповідно 45 і 40 % його загального обсягу. В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у зонах, що пов'язано з неоднаковими природноекономічними умовами.

У 2009 р. валовий збір усіх сільськогосподарських культур, окрім картоплі, зменшився порівняно з 2008 р. (рис. 9.11).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9.6. Агропромисловий комплекс України“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України
  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи