Розділ «КОРОТКИЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК»

Консисторія духовна — 1) церковно-адм ін і страти ний й орган при православному єпархіальному архієреї. В її віданні перебували всі справи єпархії, суд над духовенством, а також над мирянами у випадках, коли йшлося про шлюб і розлучення та про богохульство; 2) в Католицькій Церкві—нарада кардиналів; 3) у різних напрямах протестантизму —орган управління, подібний до православної консисторії.

Конфесія — приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

Конфірмація — 1) таїнство миропомазання в Католицькій Церкві, проводиться єпископом в урочистій обстановці зазвичай над дітьми 7—12 років; 2) у протестантизмі не має містичного смислу і являє собою публічний акт, що означає досягнення молодими людьми церковного повноліття (14—16 років), свідоме прийняття ними християмської віри, а також включення їх до складу релігійного співтовариства.

Культ релігійний — система релігійних дій, предметів і символів, пов’язана з релігійними уявленнями віруючих і спрямована на задоволення їхніх релігійних потреб.

Курія Римська—уряд держави Ватикан і найвищий орган управління Римсько—Католицькою Церквою. Складається з очолюваних префектами (Папою Римським або кардиналами) конгрегацій (департаментів, міністерств). Крім конгрегацій, до складу курії входять трибунали, секретаріати тощо.

Лавра — назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, підпорядкованих у своїй діяльності вищій церковній владі.

Лама – спочатку так називались ви щі ієрархи ламаїзму в Тибеті, опісля — всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Найвищий духовний авторитет і керівник усіх тибетських буддистів — Далай-лама.

Легат—духовна особа, яка виконує в будь-якій країні особл и ве, постій не чи тимчасове доручення Папи Римського.

Магія—комплекс ритуальних обрядів і дій, які, згідно з переконанням їхніх виконавців, можуть спричинити надприродний вплив на навколишній світ із певною практичною метою.

Мандала — це кругла чи багатогранна діаграма (коло, вписане в квадрат, який в свою чергу також вписаний в коло), являє собою геометричну форму усвідомлення людиною Всесвіту. В основному використовується для медитації й проведення містичних обрядів у та нтрич ному буддизмі і ламаїзм і.

Мантри — вірші з текстів Вед, що використовуються як заклинання і чаклунські формули, а також для медитації.

Медресе—середній або вищий мусульманський навчальний заклад для підготовки служителів культу, вчителів початкових мусульманських шкіл, а також службовців державного апарату у країнах Близького та Середнього Сходу.

Мекка — головне священне місто мусульман, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність Мухам мад. У Мецці знаходиться головне святилище мусульман — Кааба. Паломництво до Мекки є одним з п’яти найзначніших релігійних обов’язків мусульманина.

Месіанізм, месія – віра у майбутнє пришестя Месії, тобто Божого Посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі Царство Боже. Месіанізм поширений, крім іудаїзму і християнства, в індуїзмі (уявлення про аватари), буддизмі, ісламі та інших релігіях.

Мечеть—релігійно-культова споруда, в якій моляться мусульмани. Необхідними атрибутами мечеті є молитовний зал із міхрабом (ніша, що вказує напрямок на Каабу) і мінбаром (кафедра проповідника), книгосховище, приміщення для ритуальних омовінь.

Митрополит — вищий духовний сан у східних Християнських Церквах. У Церквах з патріаршою системою правління—другий після патріарха чин у церковній ієрархії.

Мінарет — вежа у мечеті або поблизу неї, з якої кілька разів на день лунає заклик до молитви. Мечеть може мати декілька мінаретів.

Місіонерство — поширення представниками релігійних організацій своєї віри серед населення, яке сповідує іншу.

Містика, містицизм — в широкому розумінні визнання надприродної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому—релігійно— філософська віра у можливість надчуттєвого і надрозумового спілкування з надприродним.

Монастир—громада ченців, які об’єдналися на основі загальних релігійних поглядів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. Зовні монастир виглядає як комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною.