Розділ «КОРОТКИЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК»

Жрецтво (від старослов. "жрети" — приносити жертву) — група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посередника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди.

Ібліс – в ісламі—ім’я духа, що спочатку був одним із створених з вогню ангелів, але відмовився вклонитися Адаму, якого сотворив Аллах з праху, і був за це скинутий з небес. Відповідник диявола в християнстві.

Ігумен—у східному християнстві настоятель чоловічого монастиря (ігуменя—жіночого). Сан священнослужителя з ченців, наступний за ієромонахом.

Ідол—виготовлений з дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество для поклоніння. Часто ідоли наділені тваринними або людськими рисами.

Ієрарх—представник вищого християнського духовенства (Папа Римський, патріарх, кардинал, митрополит, архієпископ, єпископ).

Ієрархія церковна—сукупність чинів духовенства в порядку субординації, прийнятої в тій чи іншій Церкві, форма організаційного церковного устрою.

Імам — духовний керівник, голова мусульманської громади, людина, яка керує молитвою в мечеті.

Ініціації релігійні — у первісних релігіях сукупність обрядів, що знаменували перехід до дорослого життя і супроводжувалися низкою фізичних і моральних випробувань, покликаних засвідчити готовність юнака (або дівчини) до виконання нової соціальної ролі.

Індульгенція — папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яке видавалось за гроші або особливі заслуги перед Церквою.

Кааба—головне святилище ісламу, будівля в центрі Священної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці. У східному куті будівлі знаходиться Чорний Камінь, нібито посланий Аллахом з неба. Мусульмани всього світу під час молитви звертаються обличчям у напрямі Кааби.

Каббала—релігійно-містичне вчення з елементам и магії, спрямоване на осягнення "справжнього", потаємного сенсу Тори та інших священних книг іудаїзму.

Каді, казі — релігійний суддя і чиновник в мусульманській громаді, який керується у своїй діяльності нормами релігійного права -шаріату.

Канон — у релігійному контексті — зразок, порядок, правило, установлення щодо віровчення, культу, релігійної організації. У християнстві вважається, що канони ведуться від апостолів, отців Церкви або вироблені церковними соборами; а тому є законом, якого треба неухильно дотримуватися.

Капище—давнослов’янське язичницьке святилище.

Кардинал — другий за значенням чин після Папи Римського в Католицькій Церкві. Кардинали — найближчі радники Папи. Після смерті Папи вони обирають із свого середовища нового Папу.

Карма—в індуїзмі та буддизмі так називають особливу містичну силу або універсальний вселенський принцип, автоматично діючий "закон віддяки", згідно з яким поведінка людини в реальному житті, її вчинки визначають її нинішню долю і наступне переродження її душі.

Катехізис — книга, що містить короткий, популярний виклад основ релігійної віри і моралі, призначений для навчання релігії.

Клір—у Християнській Церкві узагальнена назва священнослужителів.

Коан — логічно абсурдна загадка у дзен-буддизмі, що використовується як один з медитативних засобів досягнення Просвітлення.

Конклав — зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи Римського для обрання нового.